скачать файл
ч. 1

ВПРОВАДЖЕННЯ СУЧАСНИХ

ТЕХНОЛОГІЙ НАВЧАННЯ

ДЛЯ ФОРМУВАННЯ

КРЕАТИВНОЇ ОСОБИСТОСТІ УЧНЯ


ВПРОВАДЖЕННЯ СУЧАСНИХ ТЕХНОЛОГІЙ НАВЧАННЯ
Ідеалом сучасного навчання є особистість не з енциклопедично розвиненою пам'яттю, а з гнучким розумом, зі швидкою реакцією на все нове, з повноцінними, розвинутими потребами подальшого пізнання та самостійної дії, з до­брими орієнтувальними навичками й творчи­ми здібностями.

«Однією з найсерйозніших хиб нашої шкільної практики є те, що, навчаючи дітей, працює пере­важно вчитель», — цю думку В. Сухомлинського можна застосувати до характеристики навчаль­ного процесу й на сучасному етапі.

Розвиток творчого потенціалу дитини трак­тується сьогодні як основне завдання школи. Для реалізації його потрібно насамперед роз­глянути учня не як суму зовнішніх впливів, а як цілісну, активну, діяльну істоту. У цьому — основна суть перебудови навчально-виховного процесу. Учень — не об'єкт, а насамперед тво­рець свого власного «Я».

Отже, навчальний процес слід побудувати так, щоб сприяти свідомій співучасті особис­тості, яка засвоює предмет.

Розв'язання цих актуальних проблем мож­ливо лише на основі широкого запровадження нових педагогічних технологій, спрямованих на всебічний розвиток дитини.

Навчання з використанням інновацій­них технологій якісно перевищує класичну освіту. Воно інтегрує процеси, які не можна об'єднувати в межах класичної освіти: навчан­ня, планування кар'єри, безперервна освіта. Джерела і складові частини нових педагогічних технологій:

• Соціальні перетворення і нове педагогічне мислення.

• Наука (педагогіка, психологія, соціологія тощо).

• Передовий перспективний досвід.

•Досвід минулого, вітчизняний і зарубіж­ний.

• Етнопедагогіка (народна педагогіка).



Інноваційні педагогічні технології можнаподілити на чотири основні групи за метою освіти:

1. Інформаційно-розвивальні, які орієнтова­ні на формування системи знань, збагачення інформацією, міцне запам'ятовування і вільне оперування знаннями.

2. Розвивальні (проблемно-пошукові), які сприяють розвитку розумової діяльності (про­блемного мислення, розумової активності).

3. Діяльнісні технології, які спрямовані на формування практичних умінь навчально-пі­знавальної діяльності (компетентностей).

4. Особистісноорієнтовані технології, які спрямовані на розвиток у навчальному процесі активності особистості, здатної самостійно бу­дувати і корегувати свою діяльність.

Універсальних педагогічних технологій не існує. На практиці освітній процес будується на поєднанні різних технологій навчання, які взаємодоповнюють одна одну.

Необхідною умовою використання інформа­ційних технологій є розробка нових дидактич­них і методичних концептуальних засад освіти.

Головними напрямами цього процесу мають стати:

• створення предметно-орієнтованих на­вчально-інформаційних середовищ;

• освоєння засобів комунікації (комп'ютерної мережі, телевізійного зв'язку для обміну ін­формацією тощо);

• навчання правил і навичок «навігації» в ін­формаційному просторі;

• розвиток дистанційної освіти.

До інформаційних технологій навчання відносяться і мультимедійні технології, які пов'язані зі створенням мультимедіа:

• електронних підручників;

• комп'ютерних фільмів;

• енциклопедій;

• баз даних тощо.

У цих продуктах поєднується текстова, гра­фічна, аудіо- та відеоінформація, анімація.

Використання мультимедійних проекторів на уроках дозволяє учням, не виходячи з навчальної аудиторії, брати участь у діалогах, аналізувати озвучені сторін­ки, розмірковувати, здійснювати мандрівки...

Виходячи з вищезазначеного, на практиці не­обхідно використовувати інформаційно-розви­вальні технології в цілому, або, взявши елемен­ти, які більш доцільні до певного класу. Саме інформаційні технології сприяють самостійно-му поповненню знань, застосуванню технічних і електронних засобів інформації.



Розвивальні проблемно-пошукові технології передбачають:

• участь школярів у різних видах діяльності,

• використання організаційно-діяльнісних ігор;

• навчальні дискусії;

• методи, спрямовані на збагачення уяви, мислення, пам'яті, мови;

• проблемне навчання;

• організацію колективно-розумової діяль­ності.

Всім відомі системи розвивального навчан­ня Л. Занкова, Д. Ельконіна — В. Давидова, В. Рєпкіна. Система розвивального навчан­ня молодших школярів може успішно функ­ціонувати при пошуково-дослідницькій на­вчальній діяльності, яка розпочинається з формулювання для учнів навчального завдан­ня, що вимагає від них якісно нового розумін­ня аналізу ситуації і своїх дій.



Суть навчальних дій полягає у розв'язанні на­вчального завдання:

Організація оцінювання









3.Організація оцінювання

віднайденого способу дії






2.Спільне з учнями

розв'язання НЗ





1.Формування навчального завдання

Своєрідність навчальної діяльності школя­рів Л. Занков, Д. Ельконін вбачали не в засво­єнні знань та вмінь, а в саморозвитку дитини.

Розвивальне навчання суттєво впливає і на розвиток емоційної сфери учнів. Якісно ви­конана робота викликає задоволення, що діє значно краще, ніж найвищий бал, виставлений учителем.

Відповідно до структури цілеспрямованої навчальної діяльності розроблено типологію уроків у початкових класах.

Кожен із цих типів уроків має свою специ­фіку. Для реалізації технологій розвивального (проблемно-пошукового) навчання вчителю не­обхідно не лише адаптувати їх до конкретної ситуації, а й забезпечити принципово інший тип взаємодії з учнями. Це співпраця, спіль­ний пошук способів здійснення конкретної дії.

У процесі навчального спілкування в молодших школярів з'являється почуття поваги до іншої людини, її позиції, думки, не пов'язане з особистими симпатіями й антипатіями. Новим змістом наповнюється для них почуття спра­ведливості, інтенсивно формується почуття власної відповідальності за спільну справу.

Отже, навчання, набуваючи форми спілку­вання, стимулює розвиток почуттів, які визна­чають моральне обличчя особистості.

Для творчого процесу важливо вміти пере­творювати незвичне на звичне і навпаки. Го­ловне — побачити у новій, незвичайній ситу­ації, проблемі щось знайоме, тобто таке, що розв'язується відомими способами. А як, ві­домо, цілеспрямоване застосування аналогій суттєво підвищує ефективність творчого мис­лення.

Гірлянди аналогій формуються як перелік слів, починаючи з основного слова.

Наприклад: діти — багато — галасують, бі­гають; листопад — прогулянка — дощ — пара­солька — калюжі — діти.

Кожний знаходить аналогію, яка ближча йому за характером, настроєм.

У початкових класах доцільно використову­вати фантастичні аналогії під час складання творчих розповідей, казок із новими героями та незвичайними пригодами тощо.

Захопившись ними, діти висловлюють не­звичайні ідеї:

• описуючи казкову школу (місто),

• фантастичні прогулянки, екскурсії,

• подорожі, вихідні, свята,

• малюючи неіснуючу тваринку, рослину тощо.

Вони інтуїтивно передають свої потаємні думки та бажання. На уроках діти перевтілю­ються на акторів, художників, мандрівників, винахідників, фантастичних героїв, казкових персонажів.

Наприклад, дитині пропонують: «А що, якби ти перетворився на кущик?»

• Про що ти мрієш?

• 3 ким би ти потоваришував?

• Про що шепочуть твої листочки?

• Кого боїшся?

• Що ти полюбляєш?

Вправи з використанням елементів костюма сприяють формуванню вміння ставити себе на місце іншого, відчувати його настрій, почуття. Учні самостійно обирають ролі: рослин, тва­рин, посуду, іграшок тощо.

Відтворюючи певний образ, дитина розкри­ває своє ставлення до навколишнього світу.

Також учням подобаються цікаві завдання на розвиток творчої уяви:

• «Фантазери»,

• «Що було б, коли...?»,

• Складання казок,

• Складання загадок...

Без фантазії неможливо зробити відкриття, ста­ти справжнім учнем, бо казки розвивають розум.

Використання вчителями технологій про­блемного навчання, ситуативного аналізу (кейс-метод), різновидів навчальних ігор, дискусій ТРВЗ (теорії розв'язання винахід­ницьких завдань) сприяє розвитку творчого мислення дитини.

Нова система методів і прийомів орієнтована на досягнення оптимального рівня загального розвитку школярів, що, безперечно, пов'язано і з належною успішністю у навчанні.

Для фіксування збільшення рівня розвитку учнів застосовується технологія «портфоліо».


Технологія «Портфоліо»

Результати педагогічної діяльності оформлю­ються в портфоліо. Типи портфоліо залежать від мети створення:



«Папка досягнень» сприяє підвищенню влас­ного «Я» учня і відображає його успіхи (по­хвальні грамоти за навчання, досягнення в спор­ті, табель успішності, значки, листи-подяки батькам тощо).

Рефлексивне портфоліо розкриває динаміку особистісного розвитку учня, допомагаючи відслідити результативність його діяльності як у кількісному, так і в якісному плані. До цієї папки збирають усі контрольні та творчі роботи учня:

• твори,


— перекази,

— есе,


— малюнки,

— результати медичних і психологічних обстежень тощо.

Проблемно-дослідницьке портфоліо пов'язане з написанням рефератів, науково-дослід­ницьких робіт.

Тематичне портфоліо створюється в процесі вивчення будь-якої теми, розділу, навчаль­ного курсу, а також позаурочної діяльності.

Портфоліо-антологія, презентація — роботи учня, які передбачають його безпосередню участь у їхньому виборі, а також їхній само­аналіз і самооцінку.

Діяльнісні технології орієнтовані на форму­вання практичних умінь навчально-пізнаваль­ної діяльності (компетенцій), при яких навчаль­на інформація виступає інструментом, що дає можливість якісно виконувати ту або іншу ді­яльність.

Доцільно впроваджувати діяльнісні технології проектного навчання. Ці технології передбачають «проживання» учнями конкретних ситуацій, подолання труднощів, кон­струювання.

Навчальні проекти можуть бути:

• дослідницькими;

• творчими;

• ігровими;

• інформаційними.

Школярі оформлюють проекти у вигляді



Доповіді, відеофільму, стіннівки, альбому, комп'ютерної презентації

Одними з основних діяльніших інновацій є інтер­активні технології, мета яких — створення комфорт­них умов навчання, за яких учні відчувають свою успішність, свою інтелектуальну спроможність.

Інтерактивне навчання передбачає викорис­тання активних методів і заходів навчання, а саме:

• Аналіз конкретних ситуацій (АКС).

• Групова робота над ситуацією.

• Діалог.

• Групова дискусія.

Вправи


Аналогії Вузлики Важкі ситуації Мозковий штурм Асоціативний кущ тощо.

Під час мозкового штурму забороняється будь-яка критика (словесна, жестикуляційна, мімічна), підтримується будь-яка ідея, навіть жартівлива або безглузда. Висловлені ідеї записують для роз­гляду групою експертів. Після «затвердження» рішення «генератори ідей» поділяються на «про­тивників» і «прибічників» — з метою виявлення слабких місць і їх виправлення.

З дітьми мозковий штурм може виникнути не-заплановано, під час розв'язання пізнавального завдання, гри-заняття тощо. Учні в процесі обгово­рення самі корегують, аналізують висловлені ідей

Школярам пропонують самостійно скласти опорні сигнали, наочні схеми. Це — технології схемо-знакових моделей навчального матеріалу.

Суть технології формування критичного мислення: «творчість—необхідний засіб самовираження особи».

Навчальний процес розглядається як процес творчості, його результат — розвиток системного, креативного, критичного мислення та творчих здібностей школярів.

Розвитку мислення учнів сприяє:

• пізнавальна пошукова діяльність;

• навчання у формі творчих майстерень;

• моделювання маленькими чоловічками (ММЧ);

«, ■» складання синканів;

• постановка учнями запитань;

• дискусія;

• читання тексту з позначками.

У процесі використання методу ММЧ у дітей з'являєтьсяможливість уявити, що всі речовини, пред­мети, об'єкти, явища складаються з безлічі живих, мислячих маленьких чоловічків. А читання тексту з позначками дає можливість по-новому працювати з текстом: повторити відоме, виділити нове, визначити питання для поглиблення й розширення знань.

Краще працювати за таблицею.

Наприклад:


+ (що я знаю зданої теми)

! (про що дізнався)

? (про що хочу дізнатися)










У дітей розвивається увага, пам'ять, мовлення, уява, уміння знаходити залежності, класифікувати, система­тизувати; з'являється інтерес до винахідництва.

Особистіше орієнтовані технології спрямовані на розвиток у навчальному процесі активності особистості, здатної самостійно будувати і ко- \ регувати свою діяльність. Це такий спосіб орга­нізації навчання, у процесі якого забезпечується всілякий облік можливостей і здібностей учнів, створюються необхідні умови для розвитку їхніх індивідуальних здібностей.

Мета особистісно орієнтованого навчання — створення умов для забезпечення власної на­вчальної діяльності учнів і розвиток індивідуаль­них особливостей кожного.

Основний задум особистісно орієнтовано­го уроку полягає в тому, щоб розкрити зміст суб'єктивного досвіду учня з теми, що вивчається, узгодити його із завданням і перевести у відповід­ний науковий зміст, тобто «окультурити».

Важливою при цьому є і форма обговорення ди­тячих «версій».

До особистісно орієнтованого навчання на­лежить технологія продуктивного навчання, яка забезпечує отримання учнями знань на підставі навчальних маршрутів.

Три важливі сторони цієї технології:

1) результатом творчої, виробничої, суспільної діяльності людини є продукт — матеріальний, ін­телектуальний чи духовний;

2) «продуктивність мислення», «продуктив­ність інтелекту» відображає якість ефективності інтелектуальної діяльності особистості;

3) результат освітянської системи, яка видає со­ціальний продукт у вигляді долі людини.



У результаті застосування особистісно орієнтова­них технологій відбувається гуманізація змісту навчан­ня, насичення його «киснем» гуманітарної культури.

Найважливіше — дитина розвиває сама себе. У ході навчання розвивається активна особистість, спромож­на самостійно будувати і корегувати свою діяльність
ч. 1
скачать файл

Смотрите также: