скачать файл
ч. 1





РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ І МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ЕФЕКТИВНОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ РИНКУ НАСІННЯ СОНЯШНИКУ ТА ПРОДУКТІВ ЙОГО ПЕРЕРОБКИ
1.1. Сутність та проблеми формування та ефективного функціонування ринку
Одними з найголовніших закономірностей агропромислового виробництва слід визнати ринкові, які визначають суспільну потребу у продукції даної галузі. Ринковий попит на ту чи іншу продукцію має бути прогнозованим, враховуватися сільськогосподарськими товаровиробниками та державними органами управління. Сьогодні вже для більшості фахівців аграрної галузі стало очевидним, що без державного регулювання ринку сільськогосподарської продукції домогтися ефективного її виробництва неможливо. Водночас низька ефективність цього виробництва унеможливлює реалізацію багатьох проектів його розвитку [ 94, с. 7].

У науковій літературі та в практиці державного управління є різні визначення категорії “механізм”. Так, у довідковій літературі наводиться кілька визначень цього поняття. Слово “механізм” у перекладі з грецької “mechane” означає “зброя”, “машина”. У першій дефініції - це послідовність станів, процесів, які визначають собою які-небудь дії, явища; у другій - система, пристрій, який визначає порядок якого-небудь виду діяльності [20, с. 20].

Теоретичні та практичні питання формування і функціонування економічного механізму є предметом наукових досліджень вітчизняних учених: В.Я. Амбросова, В.Г. Андрійчука, В.І. Бойка, М.В. Зубця, М.Ю. Код енської, О.В. Крисального, А.Н. Масюка, Т. Г. Маренич, П.М. Макаренка, П.Т. Саблука, М.Й. Хорунжого, І.Н. Топіхи, І.І Червена та інших.

Однак аналіз результатів досліджень показує, що до останнього часу відсутня чітка системно-структурна ієрархія механізмів, не досліджено їх індивідуальний і комплексний вплив на маштаби і сфери діяльності, про що справедливо зазначають В.Я. Амбросов і Т.Г. Маренич [4, с 61].

Функціонування підприємства як господарюючого суб’єкта пов’язане з певними обмеженнями, які визначають межі його діяльності. До них належать:


    • обмеження, зумовлені ресурсами – задіяні ресурси повинні бути меншими чи однаковими з тими, які є в наявності;

    • обмеження зумовлені попитом – обсяг реалізації завжди однаковий з обсягом купівельного попиту;

    • бюджетні (фінансові) обмеження – грошові витрати підприємства повинні бути меншими чи однаковими з грошовими ресурсами;

    • тимчасові обмеження, пов’язані з інфляцією. Цей вид обмежень викликає необхідність максимально скоротити терміни оборотності готівки підприємства з метою запобігання її знецінювання.

Найважливішими елементами економічного механізму ринку насіння соняшнику та продуктів його переробки є кон’юнктура ринку, наявна інфраструктура, застосування інструментів адміністративного та економічного регулювання [115, с. 129].

Механізм державного регулювання є складовою системи державного управління, яка, крім того, включає в себе суб’єкти регулювання (державні органи), об’єкти регулювання (аграрний сектор; суб’єкти ринку постачальників товарів, робіт, послуг для аграрного сектора; суб’єкти ринку споживачів сільськогосподарської продукції; суб’єкти інфраструктури аграрного ринку). При цьому система працює під впливом певного навколишнього середовища. Це середовище представлене політичною та правовою, демографічною та екологічною, техніко-економічною і соціально-культурною складовими [79, с. 231, 48, с. 49].

Особливе значення у механізмі державного регулювання розвитку ринку мають принципи регулювання. Їх дотримання має забезпечити уникнення суб’єктивізму під час втручання у функціонування ринкового механізму регулювання економки, а також узгодження економічних інтересів учасників ринку.

Вырезано.

Для заказа доставки полной версии работы

воспользуйтесь поиском на сайте www.mydisser.com

Виробництву якісного посівного матеріалу та його реалізації споживачу сприяє раціонально організована інфраструктура ринку сортів і гібридів соняшнику, що включає декілька ланок. Перша з них - це підприємства, які забезпечують вирощування, післязбиральну доробку та зберігання; друга - установи, що просувають насіння на ринок - агроторгові доми, виставки-ярмарки та ін.; третя - організації і служби, що забезпечують контроль за дотриманням якості насіння, охорону авторських прав на сорти, карантинний контроль при ввозі та вивозі насіння, ведення реєстру сортів рослин, а також ціновий моніторинг та фінансово-кредитну підтримку; четверта - організації і служби інформаційного та наукового забезпечення роботи галузі насінництва.

Виробництво якісного посівного матеріалу зумовлює необхідність забезпечення технологічними лініями з обробки, сушіння, очищення, сортування, інкрустації, дражування, фасування тощо, які не поступались би зарубіжним аналогам [51, с. 104].

Отже, в результаті низького розвитку інфраструктури післязбиральної доробки посівного матеріалу (застаріле обладнання існуючих заводів, високі ціни на послуги в приватних компаніях, відсутність підприємств з підготовки насіння в центральних, західних і північних областях держави) основна маса посівного матеріалу соняшнику або взагалі не обробляється, або обробляється на пристосованих очисних лініях, які технологічно не забезпечують необхідної якості післязбиральної обробки. А при поганій обробці насіння різниця між дуже хорошим і дуже поганим сортом практично зникає.

В ринковій економіці кінцевою фазою виробничого процесу є збут насіння сортів і гібридів соняшнику споживачам з метою отримання максимуму прибутку. В умовах гострої конкуренції це змушує виробників постійно вдосконалювати технологію виробництва насіннєвої продукції, шукати шлях збільшення її обсягів, підвищувати якість, розширювати асортимент. Тому розвиток інфраструктури має враховувати кон’юнктуру ринку, чутливо реагувати на найменші коливання попиту і пропозиції, забезпечуючи належне функціонування ринку [90, с. 4].

В ринковій інфраструктурі з продажу насіння можуть виступати форми публічного продажу продукції насінництва соняшнику – виставки і ярмарки. Прикладом таких може бути щорічна виставка-ярмарок “АГРО”, яка проводиться щорічно восени в м. Миколаєві та інші. Але ці виставки (ярмарки) мають сезонний характер проведення, які часто не співпадають з періодом посіву соняшнику. Тому, на нашу думку, ці організаційні форми мають носити інформаційно-ознайомчий характер, оскільки відвідувачі насамперед знайомляться з продукцією, її виробниками, знаходять ділових партнерів, знайомляться з новітніми технологіями. Тобто проведення виставок і ярмарок є своєрідною рекламною кампанією фінансово сильних господарств-виробників.

Одним із основних елементів ринкової інфраструктури є агроторгові доми. Агроторговий дім - це організація, яка здійснює регулярну торгівлю сільськогосподарською продукцією. На відміну від бірж, агроторгові доми торгують реальним товаром, а також можуть закуповувати невеликі за розмірами партії товарів [90,с. 3].

Реалізація за прямими зв’язками здійснюються безпосередньо між виробником і споживачем насіннєвої продукції. Тобто ми можемо стверджувати, що нині практично вся реалізація посівного матеріалу соняшнику в Україні здійснюється по прямих зв’язках. Такий вид продажу набув широкого поширення також і за кордоном - у Франції, США, Німеччині та інших країнах.

Тому в перспективі організація збутової діяльності за принципами нульового рівня (виробник–споживач) буде домінуючим каналом реалізації насіннєвої продукції.

Вырезано.

Для заказа доставки полной версии работы

воспользуйтесь поиском на сайте www.mydisser.com

Головна мета вивчення кон’юнктури ринку – дати оцінку стану ринку на визначений момент або за якийсь період, виявити основні його закономірності та тенденції, показати перспективи його подальшого розвитку. Основне при цьому - визначити характер і ступінь збалансованості ринку, насамперед співвідношення попиту та пропозиції. Аналіз можливих диспропорцій попиту і пропозиції попереджує про зміну ринкової ситуації. [101, с. 112].

Як сфера товарного обороту, ринок залежить від багатьох факторів. Об’єднуючою ланкою в кругообігу товарів і капіталу виступає ринкова інфраструктура. Для забезпечення руху товарів від виробників до споживачів на ринку діє комплекс інститутів, служб, організацій, які забезпечують оптимальний режим безперебійного функціонування і в сукупності становлять інфраструктуру ринку.

Інфраструктуру ринку насіння соняшнику формують наукові установи; дослідні господарства - пропонують насіння; насіннєві інспекції – виконують контролюючу функцію (в першу чергу за якістю посівного матеріалу); товарні біржі; торгові доми; посередницькі компанії та інші [57, с. 672].

Ціль таких установ - обслуговування процесу ринкового товарообміну, забезпечення його прозорості і надійності, що досягається через виконання наступних функцій: правове та економічне консультування підприємств, захист їх інтересів у державних та інших структурах; страховий захист підприємницької діяльності; забезпечення фінансової підтримки і кредитування підприємств; підвищення оперативності, ефективності роботи суб’єктів ринку; сприяння матеріально-технічному забезпеченню і реалізації товарів і послуг; здійснення маркетингового, інформаційного та рекламного обслуговування.

Малоресурсні форми інфраструктури найбільше відповідають сучасним особливостям ринку продукції насіння соняшнику, які орієнтовані саме на операції з реальним товаром. Найбільше для цього придатні прямі зв’язки, агроторгові доми, виставки і ярмарки, дистриб’ютерська мережа.

На нашу думку, ф'ючерсні ринки можуть бути ефективним інструментом в арсеналі виробників насіння соняшнику, трейдерів та підприємств харчової і переробної промисловості для зменшення цінового ризику, пов'язаного з торгівлею насінням соняшнику та продуктами його переробки. Більше того, ефективно функціонуючий ф'ючерсний ринок робить ціни прозорішими на ринках та надає корисну і недорогу інформацію для всіх учасників ринку, в тому числі і тим, хто не торгує на товарних біржах. Ф'ючерсні ринки сільськогосподарської продукції набули важливого значення в останні 20 років і все більше країн почали створювати ці ринки, як, наприклад Угор­щина та Німеччина в 1990-х роках та зовсім недавно Китай [153, с. 122].

Необхідність введення в Україні ф'ючерсних торгів сільськогосподарськими товарами назріла давно. Але останнім часом активізувалася дискусія з цього питання. Очевидно, це пов'язано з тим, що в Україні було зібрано гарні врожаї, і країна перетворилася в один з найбільших експортерів зернових на світовому ринку. Такий стан речей деяким чином просто зобов'язує національний ринок виходити на рівень, який відповідає позиції країни у світовому бізнес-просторі.

З урахуванням багатогранності механізму введення біржової торгівлі похідними інструментами, базовим активом яких є товар, на сьогодні існує ряд серйозних проблем на шляху цього процесу. Ці проблеми можна умовно розподілити на три групи:

- фактична відсутність в Україні організованого спот-ринку;

- некоректне законодавче регулювання операцій з товарними деривативами;

- недостатня інформованість суб'єктів господарювання про особливості обороту товарних похідних інструментів.

Однією з головних проблем на шляху впровадження ф'ючерсного ринку, яку, з погляду ринкової інфраструктури, можна розглядати як одну з особливостей України, є фактична відсутність організованої форми біржового ринку товарних ресурсів. Можна згадати багаторазові спроби аграрних секторів українських бірж провести відкриті торги зерном, які, на жаль, успіхом не увінчалися. Проте, суб'єкти внутрішнього ринку, як очевидно, все-таки мають необхідність розвитку біржового ринку, і, зокрема, впровадження ф'ючерсної торгівлі.

У цілому, внутрішньому ринкові зараз потрібна прозора, прогнозована система ціноутворення, яка може бути забезпечена тільки існуванням працездатного механізму форвардної та ф'ючерсної торгівлі [153, с. 125].

В силу монополізації ринків значення бірж реального товару у світі падало. У XIX столітті з'явився і став швидко розвиватися зовсім новий тип товарної біржі - ф'ючерсна біржа. На сьогодні в розвинутих країнах бірж реального товару майже не залишилося. Таким чином у сучасних умовах ф'ючерсна торгівля виявилася основною формою біржової торгівлі.

Усвідомлюючи те, що український ринок зараз не має такого запасу часу для формування ф'ючерсного ринку, який було витрачено для створення середовища обороту похідних інструментів провідними країнами, держава (якщо вона дійсно зацікавлена в створенні ефективного ринку сільгосппродукції), має провести ряд зважених високоефективних дій для лібералізації торговельних відносин в країні. З цією метою мають бути докорінно переглянуті підходи регулювання ринку сільськогосподарської продукції.

Друга група проблем - законодавча неврегульованість операцій з товарними деривативами. На даний момент в Україні склалася така ситуація, що в діючих законодавчих актах і регулюючих положеннях присутні грубі помилки та протиріччя, у тому числі й із загальноприйнятою у світі практикою визначення похідних інструментів. Такий стан законодавчої та правової бази призводить до неможливості використання товарних деривативів в Україні за їхнім безпосереднім призначенням.

Питання полягає, зокрема, в тому, щоб чітко розподіляти в процесі оподатковування операції з похідними цінними паперами, проведені з метою спекуляції та проведені з метою хеджування, тобто зниження ризику, який не має місця в сьогоднішніх законах. Тільки в тому випадку, якщо податковий облік операцій буде відповідати класичному підходові до такого роду операцій, які властиві провідним державам світу, для суб'єктів господарювання виникне фінансовий інтерес хеджування з використанням похідних інструментів. На сьогодні законодавча база України цілком знищує економічний сенс операції хеджування на ф'ючерсному ринку, як операції зниження ризику суб'єктами, які володіють або ж мають намір придбати деякий базовий актив у майбутньому.

Третя група проблем - недостатня інформованість суб'єктів господарювання про особливості та переваги товарних деривативів. Незнання специфіки обороту деривативів і в деяких нерідких випадках помилкове уявлення про це перешкоджають позитивному сприйняттю цього процесу суб'єктами господарювання.
1.2. Особливості та фактори ефективного функціонування ринку насіння соняшнику та продуктів його переробки
У науковій літературі питанням становлення ринку завжди приділялась велика увага. Протягом розвитку економічної думки було сформовано низку визначень ринку, відмінності між якими пов’язані з різноманітністю точок зору вчених щодо його сутності. Така неузгодженність не дозволяє сформувати надійне наукове обгрунтування високоефективного функціонування сучасного ринку насіння соняшнику та продуктів його переробки. А отже витікає потреба в систематизації підходів до трактування ринку [146, с. 201, 148, с. 164].

Професор С.В. Мочерний дає таке визначення: “Ринок – система товарно-грошових відносин, що виникають між покупцями і продавцями, яка включає механізм вільного ціноутворення, вільне підприємництво, що здійснюється на основі економічної самостійності, рівноправності та конкуренції суб’єктів господарювання у боротьбі за споживача” [120, с. 464 ].

М.Ю. Коденська характеризує ринок в двох аспектах: по–перше, як сферу товарообігу, послуг і капіталу, що включає формування і реалізацію економічних взаємовідносин, що виникають в процесі купівлі-продажу товарів і послуг, по–друге, ринок розглядається як система організації товарно-грошових відносин, суттю яких є прискорення кругообігу товарів, послуг і капіталу [87, с. 62].

Вырезано.

Для заказа доставки полной версии работы

воспользуйтесь поиском на сайте www.mydisser.com

Світовий досвід переконливо довів, що формування ефективного продовольчого ринку є доволі складною справою, оскільки вимагає вирішення багатьох внутрішньо суперечливих завдань. На ньому необхідно зберегти дієву досконалу конкуренцію, одночасно створивши можливості поза ринкового узгодження дій суб’єктів ринкових відносин. Необхідно задіяти стимули нарощування чи стабілізації обсягів виробництва, не допускаючи при цьому створення надмірних запасів, які не знаходять збуту. Підтримання внутрішньої конкуренції необхідно узгодити із виваженим захистом вітчизняного виробника від зовнішніх конкурентів. Заходи державного регулювання не повинні ставати на заваді підприємницькій ініціативі, творчим пошукам, розробці та здійсненню інноваційних проектів.

Важлива роль в організації продовольчого ринку належить підприємствам ринкової інфраструктури, які покликані виконувати функцію генераторів ринкових цін: біржам, торговим домам, аукціонам, фірмовим магазинам і т.д.

Паралельно з процесами глобалізації на світовому агропродовольчому ринку спостерігається загострення конкуренції, що вимагає визначення конкурентоспроможності аграрних секторів окремих країн. За рівнем фактичних порівняльних переваг проведені дослідження показують, що найбільш конкурентоспроможнимм на світовому ринку є такі товари українських товаровиробників - насіння соняшнику, соняшникова олія.[113, с. 250].

На основі проведеного аналізу в роботі визначено суть ринку насіння соняшнику та продуктів його переробки. Останній є сферою обміну, системою товарно-грошових відносин виробників і споживачів насіння соняшнику та продуктів його переробки.

Насіння соняшника є культурою, у вирощуванні якої Україна, безперечно, має відносну перевагу. У загальному обсязі виробництва олійних культур в Україні на насіння соняшнику багато років припадало понад 90%, на 2006/2007 маркетинговий рік частка соняшнику прогнозується на рівні 70-75%, через збільшення виробництва сої та ріпаку, нарощування споживання соєвого шроту та імпортованої пальмової олії [150, с. 82]. Але слід зазначити, що попри це, обсяги виробництва соняшнику утримуються на високому рівні, так само як і внутрішня переробка олійного насіння на вітчизняних підприємствах. Активно експортується продукція переробки соняшнику.

Ефективність функціонування ринку насіння соняшнику та продуктів його переробки залежить від багатьох факторів, які перебувають і тісному взаємозв’язку, що обумовлює їх комплексний вплив.

Основними факторами функціонування підприємств на ринку насіння соняшнику та продуктів його переробки є зовнішні фактори:

- ціни конкурентів на аналогічну продукцію;

- якість продукції;

- експорт соняшнику та продукції його переробки;

- міжнародні стандарти якості (ISO)

Внутрішні фактори:

- урожайність олійних культур;

- якість сировини і готової продукції;

- попит на продукцію;

- кваліфікація робітників;

- олійно-переробне устаткування,

- ступінь використання виробничих потужностей,

- комплексне використання сировини (випуск продукції із вторинної сировини),

- удосконалення засобів і методів контролю якості продукції,

- ринкова інфраструктура,

- маркетингова політика.

Найбільшими операторами олієжирового ринку є компанії „Каргіл” („Комбінат „Каргіл”), „Бунге Україна” („Дніпропетровський ОЕЗ”), „Зерно торгівельна компанія” (ТД „Артос”, ”Кіровоград олія”), „Євротек” (Приколотнянський та Вовчанський ОЕЗи), „Пологівський ОЕЗ”, „Запорізький ОЖК”, „Одеський ОЕЗ”, „Славолія”, „Полтавський ОЕЗ- Карнел Груп” та „КМТ” (Вінницький та Чернівецький ОЖК) [111 с. 87].



Вырезано.

Для заказа доставки полной версии работы

воспользуйтесь поиском на сайте www.mydisser.com

У насінні соняшнику за показником вмісту олії результати, зазначені у закордонних сертифікатах, перевищують вказані у вітчизняних на 2-9 одиниць (46-51% вмісту олії проти 42-44%), за показником кислотності – на 0,7-2 одиниці (0,3-2,2 краплин КОН проти 1-4,2). До втрати українськими експортерами премій у розмірі 3-10,5% від ціни за перевищення вмісту олії (звичайний базис вмісту олії в експортному контракті - 44%) призводять до зазначених розбіжностей і ставлять під загрозу виплати штрафу за перевищення показника кислотності в розмірі до 7% від ціни [24, с. 754].

Дуже суттєвим для олії є стандартизація не тільки готової продукції, але і процесу виробництва. Проблеми безпеки і якості харчових продуктів вимагають обов’язкового впровадження і сертифікації на підприємствах харчової промисловості систем аналізу ризиків і визначення критичних контрольних міток (НАССР), тому що, певна невідповідність може поставити під загрозу здоров’я споживачів.

Отже, рекомендовано прискорити створення такої галузевої системи стандартів, яка, з одного боку, задовольнила б вимоги до вступу в СОТ, а з іншої - не вступаючи у протиріччя із стандартами ІSО, захистила б виробників від проблем, пов’язаних із вступом. В свою чергу, регуляторна політика держави полягає у здійсненні заходів щодо посилення конкурентоспроможності українських товарів за рахунок покращення якості та збільшення асортименту, а також в організації власних сертифікованих лабораторій з визначення якості продукції на базі стандартів ISO, тобто проникнення на світовий ринок [145, с. 9].

Розглянуті методи мінімізації ризиків експортних операцій, у тому числі страхування цінових ризиків шляхом укладання ф’ючерсних контрактів та уникнення ризику непроплати чи інфляції через використання форфейтингу та факторингу. Важливим інструментом стратегії поведінки гравців на ринку є прогнозування його кон’юнктури. Прогнозами світових ринків олійних продуктів займаються, перш за все, німецька аналітична служба “Oil World” та Департамент сільського господарства США (USDA), які регулярно розповсюджують свої прогнози через агентство “REUTERS” у мережі Інтернет [181, с. 28].

Реалізація визначених факторів сприятиме підвищенню ролі і ефективності функціонування ринку насіння соняшнику та продуктів його переробки з метою забезпечення і задоволення конкретних потреб людей, безперервності відтворення суспільного продукту, створення необхідних умов стійкості грошового обігу та передумов збільшення вільного часу працюючих для їхнього фізичного та духовного розвитку.


1.3. Методичні основи оцінки ефективності функціонування ринку

Проблема ефективності функціонування ринку соняшнику та продуктів його переробки завжди цікавило дослідників, але єдиного загальновизнаного підходу до його вирішення поки що, на жаль, немає.

Ефективність функціонування ринку будь-якого виду продукції значною мірою залежить від обґрунтованості цін, попиту і пропозиції, насиченості, можливостей конкурентів, платоспроможності споживачів і багатьох інших факторів, які формуються під впливом суб’єктивних і об’єктивних обставин [119, с. 115].

В економічній літературі поширилася думка, згідно з якою суть ефективності трактується не просто як співвідношення ефекту з ресурсами, а як досягнення максимального ефекту за мінімальних витрат ресурсів. Таке визначення ефективності, на нашу думку, не є коректним, оскільки досягти максимуму ефекту за мінімум витрат через дію закону спадкової доходності практично неможливо, бо економічні ресурси завжди обмежені. В цих умовах більш розширено можна тлумачити категорію ефективності як досягнення максимального ефекту за фіксованих наперед визначених обсягах ресурсів, або ж досягти завданого результату (ефекту) за мінімальних витрат ресурсів.

Для чіткого й глибокого дослідження ринку насіння соняшнику та продуктів його переробки слід вивчати такі етапи: визначення місії; дослідження інфраструктури ринку; вивчення попиту і пропозиції; розробка стратегічного плану.

Вырезано.

Для заказа доставки полной версии работы

воспользуйтесь поиском на сайте www.mydisser.com

4. Ефективність маркетингової діяльності переробного підприємства. Вважаємо, що доречно агротоваровиробникам застосовувати наступні показники ефективності своєї маркетингової діяльності стосовно реалізації продукції насіння соняшнику та продуктів його переробки :

- приріст обсягу продажу продукції у грошовому (а по окремому її виду – і в натуральному) виразі (у звітному році порівняно з базисним) за аналізованими показниками товарообігу;

- місце підприємства на ринку (тобто його частка в загальному товарообігу даного ринку);

- ступінь виконання контрактних зобов’язань по поставках продукції та реалізації послуг;

- питома вага довгострокових угод щодо збуту продукції (наданню послуг);

- зміна у кількості одержаних рекламацій; прибуток від комерційно-збутової діяльності в цілому і в розрахунку на 1 тис. грн. вартості продукції, а по окремому виду – і на 1 ц або 1 т;

- по окремому виду продукції – середня ціна реалізації її одиниці; витрати по маркетингу (на пошук найбільш ефективних каналів продажу, рекламу тощо) в розрахунку на 1 тис. грн. вартості реалізованої продукції;

- рентабельність продажу - як у цілому, так і в розрахунку окремих видів продукції [93, с. 55].

При визначенні ефективності функціонування ринку соняшнику та продуктів переробки важливим є аналіз зовнішньоекономічних зв’язків. В цьому плані заслуговує на увагу методичний підхід М.І. Губи та Ю.Є. Кирилова [43, с. 52]. Послідовність запропонованих методичних підходів зображена на рисунку ( 1.2.).

5. В умовах ринкової економіки одним з головних факторів успіху товаровиробника є постійне підвищення рівня конкурентоспроможності продукції.

Конкурентноспроможність товару – здатність товару якнайповніше відповідати запитам покупців порівняно з представленими на ринку аналогічними товарами. ЇЇ елементами є якість, технічний рівень, споживчі властивості, ціна товару [81, с. 320].

Оцінка рівня конкурентоспроможності продукції соняшникового підкомплексу є складною роботою, тому що, по – перше, в конкурентоспроможності зводяться всі показники якості і витрати на її виробництво, по – друге, на сьогодні відсутні міжнародні стандарти з оцінки її конкурентоспроможності [97, с. 59].

Визначенню рівня конкурентоспроможності продукції соняшникового підкомплексу дослідники приділяють суттєву увагу, але єдиної методики немає. Ми вважаємо, що для оцінки слід застосовувати загальноприйняті показники, раніше запропоновані науковцями, але з урахуванням особливостей підкомплексу.



Вырезано.

Для заказа доставки полной версии работы

воспользуйтесь поиском на сайте www.mydisser.com

Вищу цінову конкурентоспроможність має продукція, яка продається на ринку і за своєю ціною є нижчою ніж мінімальна ціна конкурентів, і забезпечує одержання прибутку при цьому. Мінімальна ж ціна будь-якого товару визначається витратами на його й продаж. Якщо фактична ціна реалізації буде нижчою за мінімальну ціну, то підприємство зазнаватиме збиток, а якщо вищою – одержувати прибуток.

С.С.Гаркавенко [38, с.33] конкурентоспроможність продукції (товарів) пропонує визначати як відношення корисного ефекту до сумарних витрат, пов’язаних з її придбанням та експлуатацією товарів:

Кк = Е / Ц max, (1.7.)

де: Кк – коефіцієнт конкурентоспроможності;

Е – економічний ефект;

Ц – ціна товару.

На думку вказаного автора, таке співвідношення повинно прямувати до свого максимального рівня, щоб забезпечувати найвище значення конкурентоспроможності. Крім запропонованих методів оцінки конкурентоспроможності товару, на наш погляд, на увагу заслуговують і методи експертних оцінок.

Отже, оцінка конкурентоспроможності продукції соняшникового підкомплексу повинна включати такі етапи:


  1. аналіз ринку на вибір найбільш конкурентоспроможного товару – взірця, як бази для порівняння та визначення рівнів конкурентноздатності даного товару;

  2. визначення набору порівняльних параметрів загальних товарів;

  3. розрахунок інтегрального показника конкурентоспроможності товару.

Основними елементами, що забезпечують конкурентоспроможність соняшникової продукції є її ціна реалізації, собівартість, її якісні характеристики.
Висновки до розділу 1

1. Агропродовольчий ринок є надзвичайно динамічним, мінливим, його межі без­перервно розширюються або звужуються, відбуваються суттєві структурні зру­шення, змінюються обсяги товарної маси та обсяги послуг, що на ньому цир­кулюють, змінюються ціни. За рівнем фактичних порівняльних переваг найбільш конкурентоспроможним на світовому ринку є такі товари українських товаровиробників - насіння соняшнику, соняшникова олія. Наше бачення сутності ринку насіння соняшнику та продуктів його переробки полягає в тому, що він є сферою обміну, системою товарно-грошових відносин виробників і споживачів цієї продукції.

2. Проблема створення ринкової інфраструктури АПК в умовах становлення в Україні ринкових відносин посідає одне з головних місць. Нові елементи інфраструктури створювалися досить повільно, деякі з них виникали спонтанно. Більшість елементів інфраструктури і тепер свої функції виконують не в повному обсязі. Тому сьогодні ми можемо констатувати лише кількісне зростання окремих елементів ринкової інфраструктури, що є стримуючим фактором розвитку товарного виробництва і все ще не дозволяє в необхідному аспекті впливати на господарські процеси.

3. Ефективність функціонування ринку насіння соняшнику та продуктів його переробки залежить від багатьох факторів, які перебувають і тісному взаємозв’язку, що обумовлює їх комплексний вплив. До основної групи слід віднести зовнішні фактори: ціни конкурентів на аналогічну продукцію, якість продукції конкурентів, експорт соняшнику та продукції його переробки, використання міжнародних стандартів якості (ISO); та внутрішні, до яких слід віднести: урожайність олійних культур, якість вихідної сировини, попит на продукцію, кваліфікація робітників, олійно-переробне устаткування, ступінь використання виробничих потужностей, комплексне використання сировини (випуск продукції із вторинної сировини), удосконалення засобів і методів контролю якості продукції, якість продукції, ринкова інфраструктура, маркетингова політика.

4. Основними показниками ефективності виробництва соняшнику зазначаємо загальновідомі: коефіцієнт використання виробничих потужностей; відсотки виходу основної та побічної продукції; енергомісткість одиниці продукції; обсяг виробництва продукції в розрахунку на одного працівника та 100 грн. заробітної плати; працемісткість та собівартість одиниці готової продукції; розмір прибутку на 1 тонну переробленої сировини та 1 т готової продукції; середній заробіток 1 працівника, задіяного в даній сфері; рівень рентабельності виробництва продукції та надання послуг з переробки; рентабельність продажу.

5. Оцінка конкурентоспроможності продукції соняшникового підкомплексу повинна включати такі етапи: аналіз ринку на вибір найбільш конкурентоспроможного товару – взірця, як бази для порівняння та визначення рівнів конкурентноздатності даного товару; визначення набору порівняльних параметрів загальних товарів; розрахунок інтегрального показника конкурентоспроможності товару.



6. Для оцінки рівня екологічної ефективності можуть бути використані такі показники: частка чистого прибутку підприємства, що спрямовується на екологічні заходи, та його абсолютна величина в динаміці;частка сільськогосподарської продукції в загальному обсязі її виробництва, що отримана без застосування отрутохімікатів, мінеральних добрив, стимуляторів росту штучного походження; вміст гумусу в ґрунті і його динаміка; масштаби використання біологічних засобів боротьби зі шкідниками та хворобами; наявність сучасних очисних споруд, що мінімізують шкідливі викиди.
ч. 1
скачать файл

Смотрите также: