скачать файл
ч. 1

Сценарій до Міжнародного дня рідної мови

(із досвіду роботи вчителя української мови Фостенко Т.І.)


Т Ведучий: Доброго дня вам, шановні добродії! Ми раді вас вітати на святі рідної мови!

Ведуча: За рішенням ЮНЕСКО 21 лютого всі народи землі відзначатимуть відтепер

Міжнародний день рідної мови.

Ведучий: Зараз це свято крокує по всій планеті, і кожен громадянин будь-якої країни ще більше відчуває свою приналежність до свого народу, народності , нації.

Ведуча: Мова –це той інструмент , який єднає націю, народність, народ до єдиного цілого. Це великий скарб, який треба шанувати, берегти і розумно збагачувати.

Звучить пісня : « Наша мова»


Прекрасні всі на світі мови.

Акорди в кожної свої,

Бо в мускулистім кожнім слові

Живе народ – творець її.

Тому і всі люблю я мови!

Але мені найближча та,

Якою вперше я промовив,

«Кобзар» якою прочитав.

Мій дід і батько завжди з криці

Кували людям лемеші,

А я зі слова – блискавиці

Свої куватиму вірші.

…Не забувайте рідну мову,

Усім єством любіть її:

Просту, барвисту, пречудову,

Якій позаздрять солов’ї.

Ніжна, мила, світанкова

Ясна, чиста, колискова,

Мелодійна, дзвін котюча,

Дивна, радісна, співуча,

Лагідна, жива, казкова,

Красна, чарівна, шовкова,

Найдорожча, добра, власна,

Мудра, сонячна, прекрасна,

Солов’їна , барвінкова

Українська мова!

Ведучий: Щасливі ми, що народилися на такій чудовій, багатій, мальовничій землі – в нашій славній Україні. Тут жили наші прадіди, діди, живуть наші батьки – тут коріння роду українського. І де б ми не були, скрізь відчуваємо поклик рідної землі, хвилюємося аж до сліз, зачувши рідне слово.

Ведуча: Кожен народ розмовляє своєю мовою, створює наукові, культурні, мистецькі цінності. На сучасному етапі розвитку людства є велика кількість (понад 2500 ) відмінних одна від одної мови, які належать різним націям, народностям, племенам.

Ведучий: Українська мова - це мова численного народу. Наша мова має свою лексику, свої барви, свої відтінки, що передають почуття і відтворюють бурхливе життя і розвиток народу.
Мово моя, непокірна і мила,

Ти все живеш і дзвениш.

Скільки рубали у тебе крила,

Думали не полетиш!

Скільки тебе заставляли мовчати,

Скільки палала в вогні!

Мово моя, ти народом почата,

Ти у народі живеш і в мені.

Рідна моя, непокірна і мила,

Наче гірське джерело,

Звідки у тебе береться сила,

Щоб побороти зло?

Дощик невеличкий

Розмовляв з травою,

Розмовляв з травою – донькою весни:

« Люди кажуть – мова.

Що воно за слово?

Ти мені, муравочко, поясни».-

« мова- це травичка,

Мова- синя річка,

Мова – це Зоряночка золота.

Як її плекатимеш –

Лиха не питатимеш,

Бо без мови рідної пташка не літа.

А як забуватимеш

І не шануватимеш, будете із мовою вороги.

Хату забуваючи, матінки цураючись,

усихають річеньки береги.


Ведуча: Всі ми знаємо багато українських пісень.

Адже, пісня – це душа народу

Народна пісня – голос невмирущий.

Вона ніколи, як хліб насущний.

Не вийде з людського сущого життя.

Ведучий: Колись наші бабусі співали багато пісень. Давайте й ми заспіваємо

Українську народну пісню.

( Звучить пісня « Пісня веселкова» )

Ведуча: А зараз давайте проведемо маленькі змагання.Загадки для дівчаток.
1 У нашої бабусі

Сидить звір у кожусі.

Біля пічки гріється,

Без водички миється. ( котик)

2 На городі в нас росте

Сонце ясне, золоте,

Жовте око,жовті вії,

Та чомусь воно не гріє. (соняшник)


3 Летів птах через дах,

Сів на воротях

У червоних чоботях. 9лелека)
Ведучий: А зараз загадки хлопчикам.

1 Із неба диво золоте

І світить нам, і гріє

Ніщо без нього не росте,

І всяк йому радіє. ( сонце)
2 По дорозі цуцик біг,

Скільки цуцик має ніг?

Почали усі лічити-

Десять вийшло у Микити.

Так чи не так? (не так)
3 Маленький хлопчик

ВилІз на стовпчик,

Одежі не носить,

Личенько рябе,

Що воно таке? ( наперсток)
Ведуча: Молодці! Загадки ви добре відгадали.
Ведучий: Діти, ваші мами, бабусі, сестрички користуються наперстком , коли вишивають. Подивіться уважно, які диво- вишиванки! Це роботи ваших мам, бабусь. Нема в селі жодної оселі, де б не було вишиваного рушника. Це давня традиція: гостям на рушниках підносять хліб- сіль як символ гостинності нашого народу.

( Лунає « Пісня про рушник» )


1 Слова в нашій мові, як ліки.

Слова в нашій мові, як рани.

Буває, слова вибухають,

Як грізні вулкани.

Слова в нашій мові яскраві,

Подібні ранковій веселці.

Бувають слова величаві,

Що сіють надію у серці.

Люблю я слова громовиці,

Що б’ють точно в ціль, мов ракети,

Вагомі, як зерна пшениці,

Пахучі, мов квітів букети.


Ведуча: А зараз ми побачимо, хто із вас більше знає прислів’їв про українську мову.

Ведучий: Молодці, діти, справилися.

Жила собі маленька дівчинка, яка дуже сумувала, а коли прийшли до неї подруги, то розвеселили її. Дівчатка, як же ця дівчинка зветься? ( Подоляночка)

( звучить пісня « Подоляночка» )


1 Якщо з українською мовою

В тебе, друже, не все гаразд,

Не вважай її примусовою,

Полюби, як весною ряст.

Примусова тим, хто цурається,

А хто любить, той легко вчить:

Все , як пісня, у ній звучить.

І журлива вона, й піднесена,

Тільки фальш для неї чужа.

В ній душа Шевченкова й Лесина

Франкова у ній душа.
Ведуча: Діти, а які скоромовки ви вмієте промовляти?
Ведучий: Молодці, діти, вам , мабуть, знов хочеться співати?

Давайте ще заспіваємо українську народну пісню « Немає України без калини»

Ведуча: Раніше,коли діти збиралися всі разом зі старшими, то старші розповідали цікаві, смішні історії. Ось, наприклад, одна з них. Називається « Досадив»
« Їхав дядько поганою конячкою, а вона й зупинилася, тож він сам запрягся, а її прив’язав до воза, та й каже: « Не схотіла їхати, то йди пішки»

Ведучий: А ви знаєте смішні історії?

1 Що значить для людини рідна мова?

Це квітка з надр священної землі,

Це найніжніша пісня колискова,

Яку так люблять діточки малі.

Як можна не любити свою мову?!

Не кане із роками в небуття

Те найдорожче в світі перше слово,

З яким пройдеш ти крізь усе життя.

І як одна в людини Батьківщина,

Де родове зернятко проросло,

Так рідна мова лиш одна – єдина,

Хоч скільки б мов у світі не було.


Ведуча: Коли ви були маленькими, бабусі й мами співали вам колискові пісні, розповідали казки. Хто з вас пам’ятає їх?

Ведучий: Діти, гляньте на ці червоні плоди. Що ви про них знаєте? Калина і верба – улюблені символи- рослини. Було таке повір’я: коли зробиш із калини сопілку, то неодмінно в сім’ї з’явиться продовжувач роду - син.


1 Ти постаєш в ясній обнові,

Як пісня линеш, рідне слово.

Ти наше диво калинове,

Кохана материнська мово!

Несеш барвінь гарячу, яру

В небесну синь пташиним граєм

І, спивши там від сонця жару,

Зеленим дихаєш розмаєм.

Плекаймо в серці кожне гроно,

Прозоре диво калинове.

Хай квітне, пломенить червоно

В сім’ї великій, вольній, новій.


Ведуча: Калину оспівував у своїх віршах Т.Г.Шевченко. А чи ви знаєте пісні або вірші про калину?

Ведучий: Як гарно звучала наша рідна мова у віршах, прислів’ях, які ніжні й гарні слова і мелодія у пісні.Багато гарних слів почули ми про нашу рідну українську мову. Хочемо, щоб ви полюбили її і ніколи не цуралися рцдної мови, де б ви не були, щоб зростали в ріднім краї із рідними словами.


Український дзвінкий голос мови

В моїм серці живе назавжди.

Бо зросла я у вербах шовкових,

У джерельних настоях води.

І помазана словом Тараса

Це моєї землі сила й знать.

Не питайте – якої я раси.

Тут навчилась любить і страждать,

Тут лежать мої предки відомі,

Тут у весни летять журавлі.

І окрасою в кожному домі

Фотокартки - і радість, й жалі.

І куди б не лежали дороги,

У які б не ввійшла я вітри –

Не зганьблю, не зречуся порога,

Де зорею дитинство горить…

Ведуча: Бо ніхто не має права забувати

Своєї мови рідної ніде,



Як ті пісні, які співала мати,

І як своє дитинство золоте.
ч. 1
скачать файл

Смотрите также: