скачать файл
ч. 1


http://antibotan.com/ - Всеукраїнський студентський архів

ЗМІСТ
Вступ 5

  1. Розрахунки населення і території окремих елементів міста 6

  2. Загальна оцінка природніх умов і обгрунтування вибору території для розміщення міста 9

  3. Пояснення прийнятої схеми функціонального зонування 11

3.1. Опис та порівняння варіантів планування 12

3.2 Пояснення щодо структури сельбищної території 13



  1. Пояснення щодо структури сельбищної території 15

  2. Проектування зелених насаджень 17

  3. Розрахунок проектного балансу території та інших техніко-економічних показників проекту 18

Висновки 19

Література 20



ВСТУП


Містобудування завжди було потужним засобом вираження інтересів і ідеологій правлячих класів. Проте архітектура міста складається під впливом багатьох різноманітних факторів. Найважливіші серед них – соціальна будова і виробничі сили суспільства. Необхідно підкреслити, що справжні реалістичні витвори архітектури і містобудування, найбільш досконалі міські ансамблі минулого і сучасного часу виражають у багатьох випадках загальнонародні і суспільні інтереси, що й визначає їх прогресивність для свого часу і художню цінність для прийдешніх поколінню.

Містобудування охоплює широкий комплекс соціально-функціональних, санітарно-гігієнічних, техніко-економічних, архітектурно-композиційних та інших проблем.

В основі містобудування лежать три найважливіші соціальні категорії – праці, побут, відпочинок населення. Праця – це головна сфера життя суспільства, тому основною задачею містобудування в цій області є створення найбільш сприятливих умов для трудової діяльності населення. Успішність рішення цієї задачі залежить від комплексного розміщення промислових підприємств, раціонального архітектурно-планувального рішення промислових районів, від створення нових типів виробничих будівель та споруд.

Побут – одна з найважливіших сфер життя людини. У створенні найкращих побутових умов важлива роль належить системі масового обслуговування. Нові принципи розвитку системи масового обслуговування визначається системою громадських центрів.

Відпочинок – це необхідний фактор в житті кожної людини, важливий засіб збереження його здоров’я та підвищення працездатності. Вирішення цієї проблеми пов’язано з будівництвом санаторіїв, будинків відпочинку, закладів спорту і фізичної культури, просвітницьких та розважально-пізнавальних закладів.

В даному курсовому проекті виконуватиметься аналіз та проектування курортного міста на 76 тис. жителів


  1. Розрарахунки населення і території окремих елементів міста

За завданням курсового проекту загальна чисельність місто утворюючої групи становить 35 тис.чол.


,

де Н – загальна чисельність населення, люд.;

А – чисельність містоутворюючої групи;

Б – питома вага обслуговуючої групи, %;

В - питома вага несамодіяльного населення, %.

Для міст із населенням 100…250 тис. чол. кількість обслуговуючої групи населення становить 18% на першу чергу до 23% на перспективу. Питома вага несамодіяльного населення знаходиться у межах від 32% до 40…45% на перспективу. Виходячи з цього, можна розрахувати загальну чисельність населення.


Н=35∙100/100-(19+35)=76000 (чол.)
Відповідно до чисельності населення можливо визначити теріторіальні потреби окремих зон, для чого розробляється попередній баланс території міста. Розміри елементів сельбищної зони встановлюють за наступними показниками:

садибна забудова-10% (5,32 тис.чол.) 5320*250=1330000 м2=133 га

малоповерхова забудова - 30% (15,96 тис.чол.) 15960*34,5=550620 м2=55,06 га

середньоповерхова забудова – 60% (31,92 тис.чол.) 31920*23,7=756504 м2= =75,65 га.

Отже, ділянки житлових будинків = 494,56 га.

Території закладів обслуговування населення

Тзак. обс.= 76000*16 = 1216000 м2 = 121,6 га;


  1. території зелених насаджень

Тзел. нас.= 76000*18 = 1368000м2 = 136,8 га;

  1. території вулиць та площ, що встановлюються за умови, що при мікрорайоній забудові вони становлять 16…18% від сельбищної території

Твул. площ= ((Тжит.. + Тзак. обс. + Тзел. нас.) *18)/82;

Твул. площ= 135532800/82 = 1652800 м2 = 165,28 га.

До попереднього балансу також заносять:


  1. площа промислових територій

Тпром.= 175 га;

  1. території ВНЗ, що вираховуються за умови, що на 1 тис. студентів припадає 3…7 Га території

С = 1000 чол. ,

ТВНЗ= 1*7=7 га;



  1. склади різного призначення

Тсклади= 76000*5 = 380000 м2 = 38 га;

4)комунальні території:

а) заклади обслуговування комунального характеру

Тзак. обс. ком.= 76000*1 =7,6 га;

б) споруди міського водопостачання

Тст. очищ.= 4 га;

в) полігони побутових відходів

Тпоб. від.=70000*0,0002= 15,2 га;

г) очисні споруди міської каналізації

Точ. спор. =12 га;

д) розсадники зелених насаджень, квітково-парникове господарство
Ткв.-пар. гос.= 76000*0,0004 = 30,4 га;

е) кладовища

Тклад.=76000*0,00024 = 18,24 га;

Площа міста – 1247,56 га



  1. Землі сільськогосподарського призначення повинні досягати не менше 20% від освоєнної площі міста (278,4га)

  2. резервні території повинні бути передбаченні в розмірі до 30% від освоєнної території (417,6 га)

  3. Загальна площа міста – 1392,03 га

Деякі території можуть бути визначенні лише по закінченню роботи в залежності від конфігурацій окремих територій, структури транспортного вузла, прийнятого в плануванні та ін. [3].

2. Загальна оцінка природніх умов і обгрунтування вибору території для розміщення міста.


Конкретне місце розташування міста на запропонованій території визначається на основі містобудівної оцінки її природніх якостей: рельєфу, кліматичних особливостей, гідрології, наявності зелених насаджень тощо [1].

При оцінці території необхідно виділити наступні зони в залежності від рельєфу:



  1. зона з недопустимими ухилами для забудови i  0,004 (0,4% - 4% ) – не придатні для відведення поверхневих вод;

  2. зона з допустимими уклонами для розміщення всіх функціональних зон міста 0,004  і 0,05;

  3. зона допустима для забудови, але неодхідно враховувати осодливості рельєфу 0,05  і  0,12;

  4. несприятливі для освоєння території і  0,12.

Рельєф території міста повинен сприяти відведенню поверхневих вод, прокладанню самопливних інженерних мереж, а також задовільняти вимогам забудови руху транспорту та пішоходів.

Велика увага при виборі території повинна приділятися існуючим водоймам та водотокам. Вони оцінюються як з точки зору водопостачання, так і з з точки зору створення здорового, красивого та виразного міського середовища [1]. Слід також мати на увазі недоліки водойм, пов’язані із затопленням і підтопленням територій при сезонному коливанні рівня води. Необхідно враховувати, що сельбищну зону потрібно розташовувати не ближче, ніж за 115 м. від води, а промислову зону – за 110 м. Рекреаційні зони бажано розташовувати не ближче, ніж за 105 м. від води. Щодо ґрунтових вод, то бажано, щоб вони знаходилися не менше 3 м. від поверхні.



Серед кліматичних факторів найбільша увага приділяється вітровому та інсоляційному режимам. Вітровий режим визначається розою вітрів літнього та зимового сезонів. Територія міст повинна добре провітрюватись і в той же час бути захищеною формами рельєфу від дії сильних та холодних вітрів [1].

Якісна інсоляція особливо важлива для сельбищної території. Вона повинна нормально опромінюватися сонцем протягом всього року, не затінюючись схилами при розміщенні населеного міста у долині. Найбільш теплі та інсольовані території розміщені на схилах південної та південно-східної експозиції. Згідно норм інсоляція приміщень 1-го поверху має складати не менше 2,5 год./добу.

На території запроектованого міста присутня ділянка з ухилом і › 0,05‰, яка припадає на частину житлового району, саме тому на ній проведений ряд інженерних випробувань.

Щоб розрахувати ухили, в даному курсовому проекті використовувалась формула:




де H1 , H2 - числові значення горизонталей між якими знаходиться відстань, яку необхідно визначити;

l - відстань між ними.

Розглянемо розрахунок деяких з них:

1) і = (54-53)/210 = 0,0048‰;

2) і = (53-52)/220 = 0,005‰;

3) і = (54-53)/165 = 0,0063‰;

4) і = (52-51)/117 = 0,009‰;

Аналізуючи територію, можна виділити в різній мірі придатні для містобудівного освоєння з точки зору того чи іншого фактору. Оскільки вимоги до територій окремих функціональних зон дещо відрізняються, то є можливість за рахунок розміщення функціональних зон з меншими вимогами на ділянках з

гіршими умовами досягти найбільш раціонального використання територій.

У першу чергу вирішується розташування трьох основних зон: сельбищної, промислової та пристроїв залізничного транспорту.



  1. Пояснення прийнятої схеми функціонального зонування

Як вже зазначалося вище, найважливішим є питання розміщення трьох основних зон: сельбищної, промислової та пристроїв залізничного транспорту, адже в кожної з цих зон є певні правила і норми розташування. При проектуванні міста найбільш яскраво висвітлюються протиріччя вимог саме до взаємо розміщення цих зон.

Сельбищну зону необхідно розташовувати на території із спокійним рельєфом (0,004  і  0,05 ), на південних або південно-східних схилах пагорбів. Тут заборонено розміщувати об’єкти виробничого чи комунального призначення, що створюють шум, притягують велику кількість вантажуv [2]. Сельбищна зона потребує розумного насичення елементами суспільного призначення, місцями прикладення праці невиробничого характеру, а також об’єктами культури і відпочинку. Жилі території можна розміщувати на березі річки чи іншого природного водоймища або поблизу природних зелених масивів з метою їх подальшого використання в якості парків та садів з природними водними дзеркалами. Взагалі сельбищна зона має забезпечувати максимальні зручності для населення та створювати виразний архітектурний образ забудови при задовільненні всіх санітарно-гігієнічних норм [2].

Промислові зони є найбільшим джерелом екологічного забруднення. Саме тому на їх розташування відносно сельбищної зони треба звертати максимальну увагу. Розміщення промислових районів висуває вимоги до забезпечення умов раціонального розселення працюючих, до ефективного використання міської території, до обмеження промислового вантажообігу в межах зони внутрішньо міського розселення, до екологічного захисту навколишнього середовища.

Промислові райони необхідно розміщувати на територіях з ухилами іmax = 0,03, іmin = 0,004. Грунти мають мати несучу спроможність 5 кгс/см2. На території

розміщення промислових зон не повинно бути зсувів, селей, карстів, сейсміка має бути в допустимих межах. Промислові території розміщуються з підвітряної сторони відносно жилої зони, або таким чином, щоб напрямок найпотужніших вітрів лише торкався сельбищної території. При наявності ріки підприємства потрібно розміщувати нижче за течією відносно жилої зони.

При формуванні промислових районів необхідно враховувати те, що на один район має припадати на більше 30 тис. чол., так як більша концентрація призведе до надмірного навантаження на транспортні мережі і викличе збільшення пасажиропотоків. В основу розподілу промислових районів покладено їх місцезнаходження відносно сельбищної зони. Відносно жилих районів промислові райони можуть розміщуватись:


  1. на відстані не менше 1000 м. – 1, 2 класи шкідливості;

  2. на границі сельбищної зони – 3, 4, 5 класи шкідливості;

  3. всередині сельбищної зони – 5 клас шкідливостіі.

Між сельбищною та промисловими зонами створюються санітарно-захисні смуги. Їх призначення – розсіювати і затримувати газ, копоть, пил, знешкоджувати неприємні запахи та шум від виробничих процесів.

Залізничний транспорт є необхідним не лише для зв’язку населення з іншими містами, а й для нормального вантажообігу між промисловими підприємствами різних міст. Комплекс залізничного транспорту міста включає в себе пасажирську, технічну пасажирську, вантажну та сортувальну станції. Пасажирська та технічно-пасажирська станції повиння мати зв’язок з центром міста та сельбищними зонами. Сортувальну станцію необхідно виносити за границю жилих районів. Залізничні колії мають не перетинати сельбищні зони, проте можуть проходити на їх границі. Вздовж залізниці повинна проходити міжміська магістраль.




    1. Опис та порівняння варіантів планування

Згідно завдання на проектування в місті запроектовано два промислові райони, до яких входять:



  • завод гумово-технічних виробів,

  • завод технічного скла,




  • комбайновий завод,

  • завод залізобетонних виробів,

  • прядильна фабрика,

  • кондитерська фабрика,

  • консервний завод,

  • молочний завод.

Підприємства 2 та 3 класу шкідливості були внесені до першого промислого району, 3,4 та 5 класу – до другого. Промислова зона огороджена зеленими насадженнями та розміщена з навітряної сторони.

Також було враховано розміщення транспортних шляхів, залізниці, оскільки дана продукція буде використовуватись і за межами міста, а також сировина транспортуватиметься на підприємства.

Запроектовано 5 житлових районів з різною кількістю жителів.
3.2 Структура сельбищної території
Сельбищна зона розташовується в одній чи декількох ділянках міста. В останньому випадку виникає декілька сельбищних районів.

Сельбищний район – це великий елемент міста, що органічно зв’язаний з його структурою і замкнений у визначені планувальні границі. Сельбищний район, як правило, складається з декількох мілких структурних утворень – жилих районів, функція яких забезпечувати максимальні зручності для населення та створювати виразний архітектурний образ забудови при задовільненні всіх санітарно-гігієнічних норм. Під забезпеченням максимальних зручностей розуміють не лише надання жилої площі, але й будівництво закладів культурно-побутового обслуговування населення – шкіл, дитячих садків, яслів, магазинів, кінотеатрів, клубів, спортивних споруд тощо, а також організація громадського транспорту.

Жилий район повинен включати громадський центр, який забезпечує комплекс щоденного, періодичного і частково епізодичного обслуговування

населення. До закладів щоденного користування відносяться: школи, дитячі садки, та ясла, магазини, підприємства торгівлі, громадського харчування. Їх радіус обслуговування складає 300…500 м. до закладів періодичного користування можна віднести: клуби, кінотеатри, бібліотеки, універсальні зали тощо. Радіус обслуговування – 700…1200 м. до закладів епізодичного користування відносяться: адміністративні, культурно-побутові і заклади загальноміського значення – міськрада, головне поштове відділення, театри, універмаги, що призначенні для обслуговування всього міста [3].



У сельбищній зоні передбачені зелені насадження і спортивні установи. Системи зелених насаджень жилих районів є частиною громадської системи зелених насаджень. До зелених насаджень жилого району відносять: парки і сади загального користування районного і мікрорайонного занчення, озеленені ділянки культурно-побутових споруд, сквери, бульвари і вуличні посадки.



  1. Трасування вуличної мережі

Значення міського руху і транспорту в сучасному місті визначається важливими соціальними вимогами: до мобільності пересування для вільного користування в місті всією мережею суспільних центрів, місць додатка праці, установ обслуговування і місць відпочинку; до економії особистого часу, що стає усе більш важливим у житті кожної людини для її професійного, культурного і фізичного розвитку; до охорони навколишнього середовища від шкідливого впливу транспорту й усуненню небезпек вуличного травматизму. Планувальна композиція міста закладає основні передумови для раціональної постановки транспортного обслуговування. Організація транспорту висуває визначені вимоги до планування і забудови міста. Транспортно-планувальна організація міста оперує функціональними процесами і матеріальними структурами, у числі яких можуть бути названі:

- пересування населення на суспільному транспорті, пішохідні — до установ обслуговування і на роботу на відстань до 1 —1,5 км;
- загальні витрати часу на пересування;

- транспортна рухливість населення (число поїздок у рік на 1 жителя;

- транспортна мережа міста, або мережа суспільного транспорту;

- види суспільного транспорту;

- автомобілізація міста;

- вантажний рух;

Основними транспортно-планувальними критеріями при оцінці варіантів генплану міста і його транспортно-дорожньої мережі є:

- витрати часу населенням на пересування усередині міста й у його приміській зоні з трудовими, культурно-побутовими цілями і на пересування до основних фокусів тяжіння населення (хв);



- транспортна рухливість населення з урахуванням коефіцієнтів користування транспортом (число поїздок у рік на 1 жителя);

- робота міського транспорту (пас/км);

- маршрутний коефіцієнт і коефіцієнт пересадочності, що характеризують зручності пересувань населення;

- доступність центра міста в часі, зручності пересування транспортних засобів і пішоходів у центральному районі (хв);

- капіталовкладення в будівництво вулично-дорожньої і транспортної мережі (грн.);

- середньорічні витрати на експлуатацію рухливого складу і мережі міського транспорту (грн/рік);

- строки окупності мережі по варіантах (роках);

- планувальні фактори зручності (наприклад, середня довжина підходів до зупинок) і умови безпеки руху.

Значну увагу при трасуванні вулиць слід надавати заниженим частинам території – тальвегам. По тальвегу прокладаються каналізаційні колектори і відбувається відведення поверхневих вод, по ним необхідно прокладати вулиці.

Раціональна організація транспортного руху забезпечується наявністю простих транспортних вузлів. До кожного перехрестя підходить не більше чотирьох напрямків вулиць. Перехрестя здійснюються в основному під прямим кутом.



Вулична мережа в житловому районі представлена магістралями районного значення і житловими вулицями. Перші формують кістяк території – прходять повз центр району і з’єднують його та прилеглі мікрорайони з магістралями загальноміського значення, що оточують район. Житлові вулиці відокремлюють окремі елементи району один від одного і призначені для місцевого руху.


  1. Проектування зелених насаджень

Міські парки, сади і вся система озеленених територій сучасного міста виконують самі різноманітні функції, з яких найбільш важливими є: оздоровлення міського повітряного басейну; поліпшення мікроклімату житлових районів і міст у цілому; формування садово-паркових, і в сполученні з навколишньою забудовою архітектурно-ландшафтних ансамблів; створення сприятливого середовища для масового відпочинку населення міст [1]. В даний час, характерний нестримним розвитком автомобільного руху і шкідливого впливу промисловості, роль зелених насаджень в оздоровленні міського середовища і повітряних басейнів міст стає усе більш значною.

Поряд зі створенням великих зелених масивів — парків культури і відпочинку, де відпочивають мільйони міських жителів, великий розвиток одержав озеленення житлових масивів, що стало найважливішою частиною міської системи озеленення. Значне місце займають сади дитячих установ, шкіл і лікарень, спортивних, науково-дослідних і навчальних центрів. Велика роль належить озелененню промислових підприємств, транспортних об'єктів і санітарно-захисних зон. У багатьох містах істотне місце в озелененні належить історичним садам, ботанічним, виставочним і зоологічним паркам. Для організації масового відпочинку міського населення широко використовуються навколишні ліси і лісопарки, водні простори й інші природно-ландшафтні елементи приміських зон.

Формування зелених насаджень проводилося виходячи з санітарно-гігієнічних норм та завдання на проектування. Значну площу займають рекреаційні зони, покликані на покращення умов проживання та запроектовані, щоб перешкоджати занесенню шкідливих викидів, пилу з територій промислової зони. Ширина захисної смуги розраховувалася, виходячи з класу шкідливості підприємства. Велика увага приділяється зеленим насадженням загального користування. Вони розташовуються поблизу жилих районів та в громадських центрах.




  1. Розрахунок проектного балансу території та інших техніко-економічних показників проекту

Населення міста – 76000 тис. чол. Згідно балансу території міста запроектовано 5 житлових райони та 2 промислових райони. Баланс території міста розглянуто в таблиці 1.


Таблиця 1.- Баланс території міста


ВИСНОВКИ
Отже, згідно завдання було запроектовано курортне міста з чисельністю населення 76 тис. чоловік. Запроектовано 5 житлових районів та 2 промислових райони. В першому промислому районі розміщені підприємства 1 та 2 класу шкідливості, в другому – всі інші. Вулично – дорожня мережа, магістральні вулиці, вулиці міжміського значення і районні вулиці забезпечують легку доступність до запроектованих зон - сельбищної зони, промислової зони , комунально-складської зони, курортної зони та інших. Швидкісна магістраль міжміського значення та залізничні шляхи винесені за межі міста.

Функціональні зони міста запроектовані згідно нормативних документів.



ЛІТЕРАТУРА


  1. Николаевская И.А. Благоустройство городов/ Николаевская И.А. – М.: Высшая школа Ш, 1981.

  2. Малоян Г.А. Основы градостроительства. Учебное пособие/ Малоян Г.А. - М: Издательство ассоциации строительных вузов, 2004 – 120с..

  3. Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень: ДБН 360-92** [Чинний від 19.03.2002]. – М.: 17.04.1992 – (Національні стандарти України).

  4. Авдотьин Л.Н. Градостроительное проектирование/ Авдотьин Л.Н., Лежава И.Г., Смоляр И.М. – М.: Стройиздат, 1989.

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Вінницький національний технічний університет

Інститут будівництва, теплоенергетики та газопостачання

Кафедра МБА

ІНЖЕНЕРНО-ПЛАНУВАЛЬНА СТРУКТУРА МІСТА НА 76 ТИС. ЧОЛ.


ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

з дисципліни: «Планування та благоустрій міст»

до курсового проекту за спеціальністю

«Міське будівництво та господарство»

6.060101

Керівник курсової роботи: Гарнага В.Л.

підпис «___»________2011р.

Розробив: ст. гр.БМ-09

Сафонов Д.Ю.

підпис «___»________2011р.


Вінниця 2011




ч. 1
скачать файл

Смотрите также: