скачать файл
ч. 1


www.mydisser.com - Заказ индивидуальных авторских работ, от контрольной до диссертации.

Рекреаційно-оздоровчий комплекс як складова економіки країни
В процесі трудової діяльності людина витрачає велику кількість фізичної, інтелектуальної та духовної енергії.

Тому на сучасному етапі розвитку економіки України велика роль відводиться рекреаційно-оздоровчому комплексу як важливому фактору відновлення та розвитку життєвих сил людини. У вирішенні цих проблем основоположна роль належить рекреації, яка поєднує в собі головний напрямок – це відновлення здатності до праці як шляхом лікування так і активним відпочинком. Рекреація - представляє собою сукупність етимологічних значень: recreatio (лат.) - відновлення; recreation (франц.) - розвага, відпочинок, зміна діяльності, яка виключає трудову діяльність [4]. Іншими словами рекреація в широкому розумінні – це відновлення, відтворення сил, витрачених людиною в процесі різноманітної діяльності; у вузькому розумінні - різноманітні види людської діяльності у вільний час, спрямовані на відновлення сил й задоволення широкого кола особистих та соціальних потреб [25]. М.С.Мироненко, І.Т.Твєрдохлєбов визначають: «рекреація - сукупність явищ та відносин, що виникають в процесі використання вільного часу для оздоровчої, пізнавальної, спортивної, культурно-розважальної діяльності людей на спеціальних територіях, що знаходяться поза населеним пунктом, який є місцем їх постійного проживання»[63].

Тому, і це методично важливо, поняття “рекреація” характеризує не тільки процес і заходи по відновленню сил людини, а і той простір, у якому це відбувається.

Таким чином, рекреація - це процес відновлення фізичних, духовних і нервово-психічних сил людини, який забезпечується системою заходів, і здійснюється у вільний від роботи час на спеціалізованих територіях. Таке визначення на відміну від інших, що зустрічаються у науковій і науково-популярній літературі [4; 12; 41] підкреслює головне – її відтворювальну функцію.



Рекреація – це і засіб вивчення історії рідного краю, залучення широких верств населення до пізнання тієї історико-культурної спадщини, яку залишили нам попередні покоління. [59]

Рекреація – це також своєрідна візитна картка країни, що знайомить зарубіжну громадськість із станом економіки, розвитком національної культури, віковими традиціями та духовним потенціалом нації. Це і важлива стаття надходження коштів до бюджету країни, в тому числі і валютних. [59]

Рекреація - досить широке поняття, яке включає в себе і туризм. Враховуючи багатогранність визначень, можна прийняти таке трактування рекреації - це суспільне явище, яке відображає відношення з приводу відновлення та розвитку життєвих сил людини. Вона виступає у вигляді рекреаційної діяльності, що означає надання та отримання різноманітних оздоровчих, пізнавальних, спортивних, культурних та інших послуг. [12]

Туризм - (фр. «тоурізме» - подорож) - подорожі у вільний час, які поєднують функції пізнання та оздоровлення; один із видів активного відпочинку. Складність такого явища як туризм характеризується наявністю великої кількості визначень, які постійно допрацьовуються і вдосконалюються. Так, наприклад, по визначенню, прийнятому ООН у 1954 році “туризм - це активний відпочинок, який впливає на зміцнення здоров’я, фізичний розвиток людини, пов’язаний за пересуванням за межами постійного місця проживання”. У 1980 році Манільська декларація по світовому туризму проголосила, що під туризмом розуміється економічна діяльність, яка має важливе значення в житті народів у силу безпосереднього впливу на соціальні, культурні, освітні напрями життя держав і їх міжнародні відносини. У матеріалах Всесвітньої конференції по туризму, проведеною в 1981 році у Мадриді дано наступне визначення туризму: “один з видів активного відпочинку, що являє собою подорожі з метою пізнання тих чи інших регіонів, нових країн та поєднуються у ряді країн з елементами спорту”. У 1993 році Статистична комісія ООН прийняла більш широке визначення туризму: “туризм - це діяльність осіб, котрі подорожують і здійснюють перебування у місцях, які знаходяться за межами їх звичайного середовища протягом періоду, що не перевищує один рік з метою відпочинку, діловими та іншими цілями”. У науковій літературі також існує багато різних підходів до визначення туризму. Так, наприклад, австрійський юрист П.Бернекер визначає туризм як “сукупність взаємовідносин і послуг, пов’язаних з тимчасовою та добровільною зміною мандрівником місця проживання не пов’язаною з комерційними або професійними цілями” [28]. Спеціаліст з економіки туризму у Росії В.І.Азар формулює поняття туризму наступним чином “туризм слід розглядати як велику економічну систему з різноманітними зв’язками між окремими елементами як у межах економіки окремої країни, так і зв’язків національної економіки зі світовим господарством в цілому” [1]. Найбільш сучасне визначення туризму у вітчизняній науці і практиці зафіксував Закон України “Про туризм”: туризм - тимчасовий виїзд людини з місця постійного проживання в оздоровчих, пізнавальних або професійно-ділових цілях без заняття оплачуваною діяльністю [39]; «туризм - сукупність явищ та відносин, що виникають в процесі подорожі і перебування людей поза місцем їх постійного проживання, якщо перебування не перетворюється в тривале проживання або тимчасове заняття заради бізнесу» [39].

Таким чином, рекреація та туризм являються базою розвитку високоефективної рекреаційно-оздоровчої діяльності підприємств, яка виступає життєво важливим елементом сучасної стратегії розвитку України як держави ринкової економіки із соціальним спрямуванням. Вирішення цієї проблеми полягає не лише у визначенні соціально-економічної політики держави і пріоритетів її розвитку, а й виступає сферою відпрацювання сучасних технологій збільшення обсягів попиту і пропозиції при формуванні ринку рекреаційно-оздоровчих послуг як специфічного сектору національної економіки, досконалого фінансово-економічного механізму реалізації потреб людей в системі їх життєзабезпечення.

Для характеристики місця і ролі рекреаційно-оздоровчого комплексу в економіці країни велике значення має оцінка функцій цього сектору національної економіки.

Суспільні функції РОК, за визначенням Н.С.Мироненко, І.Д.Твердохлєбова [63], можна поділити на чотири основні групи: 1) медико-біологічну; 2) соціально-культурну; 3) економічну; 4) політичну.

Медико-біологічна функція РОК полягає в тому, що вона забезпечує оздоровлення людей, відновлення їх фізичних і духовних сил, підвищенню працездатності і подовженню періоду активної трудової (виробничої, творчої, інтелектуальної і т.п.) діяльності. З цією функцією безпосередньо взаємопов’язана соціальна функція, оскільки у результаті споживання послуг рекреаційно-оздоровчого комплексу можна спостерігати позитивний ефект відтворення робочої сили, росту продуктивності праці і, як наслідок - підвищення ефективності корисної діяльності людини.

Попередження захворювань шляхом організації рекреаційно-оздоровчої діяльності, за дослідженням І.В.Зоріна, веде до скорочення втрат від тимчасової непрацездатності на 3-4 дні; зниженню втрат робочого часу у працездатному віці на 6-7 днів щорічно; скороченню терміну перебування на стаціонарному лікуванні на 2-3 дні; підвищенню продуктивності праці на 3%; скороченню кількості відвідувань поліклінік на 2 відвідування у розрахунку на кожного зайнятого [40].

За даними А.В.Живицького, зниження тимчасової непрацездатності внаслідок курортного лікування і відпочинку у середньому на 1 оздоровленого складає 6,1 дні на рік, у сумі по країні - 15 млн. людино-днів [34].

За даними Російської науково-дослідницької лабораторії по туризму і екскурсіям активний відпочинок знижає рівень захворюваності найнебезпечнішими сердечно-судинними недугами майже наполовину. Захворювання дихання зменшуються майже на 40%, нервів і кістково-м’язової системи - майже на 30%, органів травлення - більш ніж на 20%. Багаторічні дослідження показують, що в перший місяць після активного відпочинку продуктивність праці зростає на 15-25%, через деякий час вона знижається і через 4-8 місяців досягає колишнього (до відпочинку) рівня. Це значить, що середньорічний приріст продуктивності праці у результаті активного відпочинку, основаного на широкому використанні природних і історико-культурних рекреаційних ресурсів, находиться на рівні 3% [31]. Наведені дані наочно характеризують роль рекреації і туризму як інтенсивного фактору відтворення робочої сили. Якщо ж врахувати їх вплив на ріст культурного рівня людини і всебічний розвиток особистості, то її значення сьогодні незмінно зростає.

Для здійснення рекреаційно-оздоровчої діяльності створено відповідну матеріально-технічну базу, яка отримала назву РОК.

Рекреаційно-оздоровчий комплекс – це складова частина економіки держави, яка об'єднує складну систему рекреаційних підприємств, підприємств інфраструктури та інших видів економічної діяльності, що функціонують у взаємодії, спільно використовують ресурси з метою задоволення різноманітних оздоровчих, духовних та інших потреб населення.

У теперішніх умовах не менш значимо і те, що розвиток рекреаційно-оздоровчого комплексу сприяє вирішенню проблем зайнятості населення, і таким чином служить важливим фактором зниження соціальної напруженості у суспільстві, спричиненої безробіттям. У світовій туристичній системі зайнято 130 млн. чоловік, а створення тут одного робочого місця у 20 разів дешевше, ніж у промисловому секторі економіки.

Приклади розвинутих у туристичному відношенні країн (Іспанія, Туніс, Італія, Греція, Франція, Австралія), де у секторі обслуговування працює понад 50% зайнятого населення показують, що з трьох нових професій як правило (особливо для молоді) дві можуть виникнути саме у рекреаційно-оздоровчій сфері.

Згідно Доповіді Асоціації туристичної індустрії США безробіття у цій країні у 1996 році складало б без робочих місць у сфері туризму 11,2%, а не 5,6% як це мало місце.

По розрахункам швейцарського професора Х.П.Шмид-Хаузена, кожні 1000 місць у туристичних засобах розміщення складають у середньому 459 робочих місць у сфері обслуговування (2/3 з них - у готельному господарстві та інших сферах обслуговування). На 100 робочих місць у готельному господарстві припадає близько 50 робочих місць таких сфер, як послуги торгівлі - 11 місць, банківські і страхові послуги - 2, та інш. [99].

В умовах ринкових відносин РОК виконує й інші економічні функції:

• розвиток економічної структури певних територій країни;

• суттєвий вплив на структуру балансу грошових витрат і прибутків населення з територіального та платіжного балансу країни;

• підвищення ефективності іноземного туризму як джерела надходження валюти [97].

Крім того можна виділити інші функції: екологічні, міжнародні, інтеграційні, містоутворюючі. Розвиток РОК з однієї сторони стимулює, а з іншої - обмежує ряд виробництв по відношенню до охорони природних або культурних цінностей, він також грає потенційну роль у становленні держави та зміцненні її міжнародних зв’язків, ділових контактів, налагодженні добросусідських стосунків між державами та окремими регіонами. Здійснюючи експорт рекреаційно-оздоровчих послуг, регіон збільшує валютні надходження та розвиває свої експортні можливості. Інтеграційна функція задовольняє духовні потреби людини через пізнання історичних, культурних та інших особливостей певного регіону. Містоутворююче значення РОК проявляється у створенні міст-курортів, або курортних агломерацій із ведучою рекреаційною функцією. РОК також бере участь у вирішенні проблем розвитку малих та середніх міст, особливо культурно-історичних пам'ятників.

Соціально-економічні, природні характеристики регіону певним чином впливають на галузеву структуру, розміри, динаміку розвитку регіонального РОК. Все це сприяє раціональному використанню природних, лікувальних, туристично-екскурсійних та інших ресурсів території для дальшого розвитку та розміщення закладів рекреаційного призначення.

Як зазначив Е.Н.Котляров, «кожен територіально-рекреаційний комплекс має свою історію формування, належну до нього стадію розвитку, свою характерну структуру та внутрішню територіальну організацію» [52]. При утворенні РОК дослідники виділяють три етапи:

- перший характеризується простою агломерацією закладів і підприємств різних рекреаційних галузей;

- другий етап співпадає із початком розвитку спеціалізації і групуванням рекреаційних підприємств за галузевими та територіальними ознаками;

- третій визначається формуванням територіальної структури. Тут закономірності комплексності визначають виникнення і розвиток її вищих форм на базі розвитку НТП. [57]

Існує широкий спектр ознак класифікації РОК, але найбільш важливим узагальнюючим показником є спеціалізація. До господарств однакової рекреаційної спеціалізації належать заклади і підприємства, які мають однакові профілюючі галузі рекреаційного обслуговування і супутні їм галузі. Типи рекреаційних комплексів не є постійними. З одного боку РОК змінюються в залежності від потреб суспільства, з іншого – і від перетворень, які відбуваються в екологічних і природних умовах в результаті рекреаційного розвитку. Стійка взаємозалежність спостерігається між рівнем розвитку РОК та його спеціалізацією. Кожна галузь рекреаційно-оздоровчого комплексу потребує наявності відповідних природних умов та певних витрат: матеріальних і трудових. Також, кожен комплекс має набір необхідних ресурсів, рівень наявності або обмеженості яких фактично і формує потенціал та можливості обслуговування рекреантів у даному комплексі. Тому від правильно дібраної комбінації галузей у РОК, від оптимального поєднання потреб і ресурсних можливостей залежить і соціально-економічна, і екологічна ефективність діяльності рекреаційно-оздоровчих підприємств. І все це в сукупності матиме вагомий вплив на формування та розвиток будь-якого типу комплексу.

РОК може бути комбінованим, тобто мати декілька видів спеціалізації. Він може бути і вузько спеціалізованим, тобто складатися із однорідних видів економічної діяльності. Це залежить від природних передумов та доцільності розвитку моно- або полігалузевого господарства.

Ефективне функціонування регіонального РОК можливе за умов:



  • забезпечення оптимального співвідношення та розміщення рекреаційних ресурсів, рекреантів, матеріальної бази, обслуговуючого персоналу;

  • раціональної територіальної організації сфери оздоровлення та відпочинку населення;

  • забезпечення безперебійної і ефективної роботи об'єктів водо- та енергопостачання, транспортного обслуговування.

Вказані заходи досягаються шляхом:

  • забезпечення єдиної інженерно-транспортної сітки обслуговування регіону;

  • забезпечення безперебійного постачання рекреантам та місцевому населенню продуктів харчування;

  • організації туристично-екскурсійного обслуговування;

  • обмеження розвитку екологічно небезпечних видів виробництва;

  • забезпечення будівництва рекреаційних, інфраструктурних та житлових споруд;

  • створення об'єктів природно-заповідного фонду;

  • розробка перспективної програми розвитку рекреації в регіоні.

В межах регіонального РОК можливе знаходження оптимальних варіантів забезпечення транспортом, кадрами, продуктами харчування на базі єдиної програми рекреаційного освоєння регіону. Крім того, на регіональному рівні можливе створення комплексних туристичних маршрутів, які б у всеохоплюючому вигляді представляли регіон, цілісність якого склалась і географічно, і історично.

Важливим питанням є розгляд особливостей функціонування РОК в ринковій економіці. Рекреаційний ринок виступає як сфера виявлення економічних відносин між виробниками та споживачами рекреаційного продукту. Він виконує такі функції:

- реалізацію вартості і споживчої вартості, що полягає у рекреаційному продукті (сукупності товарів та послуг рекреаційного призначення);

- організацію процесу доведення рекреаційного продукту до споживача;

- економічне забезпечення матеріальних стимулів до праці. [24]

За даних умов особливого значення набувають попит і пропозиція, як невід'ємні елементи існування ринку. В РОК попит визначає сукупну суспільну потребу у відповідних послугах, яка зумовлена платоспроможністю, а пропозиція представлена результатами економічної діяльності, що можуть бути представлені на ринку.



Рекреаційно-оздоровчі комплекси та підприємства в структурі розвитку продуктивних сил країни формуються як локальні територіальні утворення, які мають сукупність специфічних природних ресурсів, цінних з позиції медико-біологічних функцій для лікування захворювань та профілактичного реабілітаційного оздоровлення людей, а також відновлення їх фізичних і духовних сил, підвищення працездатності і подовження періоду активної трудової (виробничої, творчої, інтелектуальної тощо) діяльності. З цією функцією безпосередньо пов’язана рекреаційна функція – відпочинку, нейтралізації систематичного фізичного і психологічного навантаження, що виникає на протязі трудової діяльності і реалізується в період відпустки. Внаслідок рекреації формується позитивний результат відновлення працездатності, зростання продуктивності праці і як кінцевий наслідок – підвищення ефективності корисної діяльності людини, її емоційного здоров’я, стійкості проти стресів.

В цілому на емпіричному і теоретико-методологічному рівнях на основі функціонально-цільового критерію оцінки діяльності рекреаційно-оздоровчого комплексу в його складі формуються відносно самостійні три основні сфери: рекреаційно-оздоровча, санаторно-курортна та туристсько-пізнавально-розважальна. В процесі функціонування вони переплітаються між собою, взаємодоповнюють позитивний ефект, урізноманітнюють і збагачують його змістовність.



Санаторно-курортна сфера, яка включає в себе такі складові частини: санаторії, санаторії-профілакторії, пансіонати з лікуванням, курортні поліклініки. Ця сфера забезпечує оздоровлення людей шляхом лікування захворювань (санаторій – лат. Sanatoriym, від sano – лікую, зцілюю і курорт – нім. Kurort від Kur – лікування і Ort - місце). Санаторно-курортна сфера забезпечує також профілактику захворювань шляхом застосування природних оздоровчих факторів – мінеральних вод, лікувальних грязей, сприятливих природно-кліматичних умов.

Рекреаційно-оздоровча сфера забезпечує оздоровлення людей шляхом відпочинку в сприятливих для організму природно-кліматичних умовах, зміни форми занять (від лат. recreatio – відновлення, підбадьорювання). Рекреаційно-оздоровча функція проявляється не лише у відновленні фізичних і духовних сил, а й у посиленні стійкості організму до захворювань, зміцнені природного імунітету.

Туристично-пізнавально-розважальна сфера забезпечує оздоровлення людей шляхом активного відпочинку, переміни вражень, емоцій. Здійснюється шляхом подорожування, знайомства з іншими місцевостями, центрами культури, пам’ятниками історії, звичаями у поєднанні змістовного виховання з розважанням (від лат. tour – обхід, об’їзд).

Туристично-пізнавально-розважальна сфера має такі складові: екскурсійний, маршрутний, вихідного дня та ін. Крім того, вона поділяється на самодіяльний та організований туризм і має такі частини: турбази, туристичні готелі, мотелі, кемпінги та інші. В її склад входить оздоровчо-спортивна рекреація, яка має такі складові: прогулянки, мисливство, альпінізм, пляжне купання, аграрно-рекреаційна та інші. Сюди належать такі заклади, як: будинки відпочинку, пансіонати, мисливські будинки, спортзали, корти. Так само, як і туристично-пізнавальна, оздоровчо-спортивна рекреація є самодіяльна та організована.

Позитивний потенціал рекреаційно-оздоровчих комплексів, їх цінність і привабливість для споживачів створюваних у них споживчих благ звичайно визначаються комбінуванням розвитку зазначених сфер, а також ступенем розвитку і досконалості інфраструктури територій, що створюють ці комплекси.

У складі інфраструктури рекреаційно-оздоровчих комплексів та підприємств виділяють окремі функціональні відособлені сфери діяльності, поєднані в цілісну систему, яка і становить базис розвитку комплексів (від лат. infra – нижче, під та structura – побудова, розміщення). Тобто під терміном інфраструктура розуміють сукупність галузей та видів діяльності, які складають основу забезпечення функціонування рекреаційно-оздоровчих сфер. В складі інфраструктури рекреаційно-оздоровчих комплексів провідними є такі ланки: управлінська, комунально-побутова, транспортна, інформаційно-комунікативна, природно-охоронна, культурно-розважальна, громадське харчування.

У загальному вигляді поєднання сфер рекреаційно-оздоровчих комплексів та підприємств з елементами їх інфраструктури створює схему, в якій необхідна оптимальна поєднаність і доповнюваність окремих частин у цілісну економічну систему певної території (рис. 1.1.).






Рис. 1.1. Схема рекреаційно-оздоровчого комплексу

Як видно із рис. 1.1., споживачі послуг рекреаційно-оздоровчого комплексу та підприємств (рекреанти і туристи), що створюють попит, забезпечуються окремими сферами рекреаційно-оздоровчого комплексу певної території, діяльність якого опирається на функціональні ланки інфраструктури.

Поглиблення процесу ринкової трансформації українського суспільства супроводжується не лише змінами в системі базових відносин (відносин власності) та відносин надбудови (влади, права, ідеології, моралі тощо), а й формуванням нових, відмінних від минулого соціально-економічних цінностей, що визначає пріоритети і критерії оцінки макроекономічних і регіональних питань розвитку суспільного відтворення. Кардинальна зміна орієнтирів і підпорядкування розвитку економіки інтересам людини потребує розглядати суспільне відтворення не лише з позицій пріоритету матеріально-речового результату чи прибутковості, а й ступеню задоволення різноманітних розумних потреб людини. Результуючим показником соціально-економічного розвитку стає рівень соціального прогресу суспільства і розвитку самої людини як кінцевої і головної мети розширеного відтворення, творчого і найбільш результативної постійно зростаючого ресурсу економіки, що потребує створення стабільної і ефективної досконалої системи життєзабезпечення населення.

Система життєзабезпечення за рядом якісних ознак відмінна від суто природнонаукових, технічних, біологічних та інших відтворювальних процесів, бо включається в економіку відтворення в цілому. [71] Вона потребує ефективного функціонування сукупності галузей і виробництв, видів спеціалізації суспільної праці, товарів і особливостей формування особистості. В зв’язку з цим відбувається еволюція категорій благо, добробут, багатство, рівень життя, якість життя, життєдіяльність, а разом з тим зумовлюються зміни в суспільному розподілі праці, переосмислення і переоцінка цінностей окремих ресурсів, регіонів у досягненні високого рівня життєзабезпечення. З позиції раціональності необхідно внести відповідні корективи в розміщення продуктивних сил і економічне районування народного господарства. Розвиток окремих виробництв, які не потребують специфічних умов може здійснюватись на основі критерію оцінки забезпечення населення робочими місцями без надмірної концентрації в тих регіонах, де є специфічні фактори життєзабезпечення.

Ця проблема набуває особливого значення для регіонів, які мають унікальні властивості для життєзабезпечення населення країни. Насамперед це регіони, багаті на природні рекреаційно-оздоровчі ресурси, використання яких можливе саме в них і не може бути перенесене в інші регіони як окремі виробництва загального значення. До таких регіонів відноситься і м. Бердянськ, яке у відповідності до Закону України „Про оголошення природних територій міста Бердянська Запорізької області курортом державного значення”.

Світовий досвід формування і розвитку економічних систем засвідчує універсальність правила відпрацювання і реалізації економічної політики держави на засадах взаємоповаги, взаємодоповнюваності і узгодження загальнодержавних і регіональних інтересів та можливостей. Новий геополітичний простір, в якому відбувається формування принципів і реальна розбудова державності України, а також власні регіональні фактори специфічно зумовлюють необхідність не лише раціональної структуризації національної економіки, а й забезпечення рівномірного регіонального економічного розвитку.

По відношенню до назви комплексу підприємств та організацій, які призначені для задоволення рекреаційних потреб населення, існують різні визначення: «курортно-рекреаційний комплекс», «індустрія туризму», «рекреаційна сфера економіки», «економіка туризму» та інші.

В нашому дисертаційному дослідженні ми використовуємо, як на нашу думку, найбільш правильну з точки зору економіки назву „рекреаційно-оздоровчий комплекс”, який має свою структуру та склад.



Склад та структура рекреаційно-оздоровчого комплексу (РОК) зумовлена тим, що:

- по-перше, комплекс являє складне утворення, яке складають різноманітні галузі та види діяльності, кожна з яких виконує в РОК самостійні функції. При цьому ті ж функції вони можуть виконувати і в інших господарських системах регіону, що викликає труднощі у віднесенні їх до складових частин РОК. Так, наприклад, громадське харчування або торгівля обслуговують не лише рекреантів, а й все населення території, тобто більшість товарів та послуг одночасно можуть задовольняти потреби як туристів, так і нетуристів. [88] В цьому полягає основна складність виявлення меж даного комплексу;

- по-друге, через специфіку основної функції РОК його успішне формування та функціонування можливе за умови наявності множини зв'язків із іншими видами економічної діяльності, які в тій чи іншій мірі залучені в процес обслуговування рекреантів. Природно, що всі вони не можуть бути включені до складу РОК;

- по-третє, формування певного РОК відбувається в специфічних умовах, під впливом яких складається його структура. Так, наприклад, території формування РОК можуть відрізнятися поєднанням галузей виробничої та невиробничої сфери, які сприяють або обмежують рекреацію, природними умовами, які визначають спеціалізацію рекреаційно-оздоровчого комплексу, рівнем розвитку транспортної мережі. Отже, внутрішня структура РОК не може бути чітко стандартизованою. На кожній конкретній території вона буде мати свою специфіку.

- по-четверте, склад і структура РОК може змінюватися в зв'язку із появою нових видів рекреації та туризму, удосконаленням обслуговування.

Разом з тим, в РОК можна виділити загальні елементи, зв'язки, облік яких дає можливість вирішення завдань формування, функціонування та розвитку. Отже, у відповідності із сказаним, в складі та структурі РОК можна виділити три основних структурних підрозділи: функціонально-галузевий, територіальний та організаційно-управлінський.

Функціонально-галузева структура РОК - це сукупність видів діяльності, які виконують деякі функції в рамках РОК для досягнення кінцевих цілей. РОК можна поділити на дві сфери:

1) безпосереднього обслуговування рекреантів;

2) господарського забезпечення.

Галузь безпосереднього обслуговування відпочивальників, яка є основною сферою діяльності РОК, складають рекреаційні підприємства, функціональна типологія яких тісно пов'язана із поняттям про цикли рекреаційних занять, що розробив Ю.А. Вєдєнін. Під даним циклом розуміємо «визначену в часі, періодично повторювану стійку комбінацію різноманітних занять відпочиваючих, безпосередньо направлену на задоволення рекреаційних потреб» [6]. Виділяються такі цикли: лікувальні (в залежності від технології кліматолікувальні, грязелікувальні, бальнеолікувальні), оздоровчі (купально-пляжний та прогулянковий), спортивні (спортивно-туристичний, альпіністський, мисливський та ін.) і пізнавальні (розрізняються за об'єктами огляду та засобами транспорту). Отже, в залежності від циклів, видів рекреаційної діяльності та систем занять в РОК можна згрупувати такі галузі: санаторно-курортна, туристично-пізнавальна, оздоровчо-спортивна рекреація. Окремо можна ще виділити короткострокову рекреацію та дитячий відпочинок.

Сфера господарського забезпечення представлена двома підкомплексами: виробничого та невиробничого обслуговування.

Так, наприклад, до виробничого обслуговування курорту Бердянськ належать:



  • підприємства з виробництва товарів рекреаційного попиту;

  • підприємства виробничої інфраструктури;

  • газо-, водо-, електропостачання, системи каналізації, зайняті в даному комплексі;

  • підприємства сільського господарства та переробної промисловості, які забезпечують рекреантів продуктами харчування;

  • будівельні організації, зайняті на будівництві об'єктів даного комплексу.

До невиробничого підкомплексу відносяться:

  • організації, які займаються розробкою та впровадженням турів;

  • заклади громадського харчування, якщо вони є невід'ємною частиною підприємств, що надають послуги по розміщенню (ресторани в готелях, їдальні в пансіонатах та будинках відпочинку і т.д.);

  • транспортні організації, що займаються перевезеннями рекреантів;

  • учбові заклади з підготовки та підвищення кваліфікації спеціалістів даного виду економічної діяльності;

  • інформаційні та рекламні служби;

  • підприємства роздрібної торгівлі із продажу товарів рекреаційного попиту;

  • підприємства побутового обслуговування;

  • підприємства зв'язку, які залучені до обслуговування рекреантів;

  • науково-дослідні організації;

  • страхові компанії.

Крім даних підприємств обслуговуванням рекреантів займаються також і інші організації. Вони, на відміну від чисто рекреаційних підприємств, можуть існувати і без рекреантів. До них належать:1) приватні будинки, що здаються в оренду; 2) легкові автомобілі, що здаються в оренду; 3) автогосподарства, які надають автобуси для обслуговування туристів; 4) служби таксі; 5) ресторани; 6) кафе; 7) підприємства сфери дозвілля та розваг: спортивні заклади, музеї, театри та кінотеатри, нічні клуби, казино, виставкові зали та ін.; 8) авіапідприємства, які надають літаки для чартерних рейсів; 9) морські, річкові порти, що надають судна для обслуговування рекреантів та ін.

Надалі при розгляді структури рекреаційно-оздоровчого комплексу питання спеціалізації окремих видів економічної діяльності будуть торкатися лише рекреаційно-оздоровчих закладів, оскільки діяльність обслуговуючих підприємств практично не пов'язана із спеціалізацією закладів РОК.



Все викладене в даному параграфі дозволяє стверджувати, що рекреаційно-оздоровча сфера є найприбутковішим видом економічної діяльності світового господарства. Водночас вона є унікальним соціальним, правовим і культурно-комунікативним явищем.
автор кандидат економічних наук

Бережна Оксана Олександрівна
ч. 1
скачать файл

Смотрите также: