скачать файл
ч. 1

Прийняли на роботу охоронців – враховуйте вимоги закону!
Досить часто через незнання або небажання роботодавців з’ясовувати тонкощі у використанні праці такої категорії працівників – як охоронці, перш за все порушуються права останніх на працю та відпочинок, на отримання заробітної плати у розмірі не нижчому від визначеного законом тощо.

Відповідно до ст. 7 Закону про колективні договори, взаємні зобов’язання між роботодавцями і працівниками щодо режиму роботи, тривалості робочого часу та відпочинку встановлюються у колективному договорі. Сам трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, що їх затверджують трудові колективи за поданням власника або уповноваженого ним органу (ст. 142 КЗпП), чи графіками змінності, які затверджує власник або уповноважений ним орган (ст. 52 КЗпП).

Графіки доводяться до відома кожного працівника, як правило, не пізніше ніж за місяць до введення їх у дію. Для забезпечення безперервного циклу охорони підприємства встановлюється спеціальний графік змінності: група охоронців (або один) для виконання своїх службових обов’язків повинні перебувати на робочому місці цілодобово або майже цілодобово.

Згідно з ч. 1 ст. 59 КЗпП тривалість перерви у роботі між змінами має бути не меншою подвійної тривалості часу роботи в попередній зміні (включаючи і час перерви на обід). Призначення працівника на роботу протягом двох змін поспіль забороняється (ч. 2 ст. 59 КЗпП). Вихідні дні надаються почергово кожній групі працівників (ст. 69 КЗпП), при цьому тривалість щотижневого (міжзмінного) безперервного відпочинку повинна бути не менша як сорок дві години (ст. 70 КЗпП). Відповідно до ч. 1 ст. 66 КЗпП, максимальна тривалість перерви для відпочинку і харчування не повинна перевищувати 2 години.

Якщо кожна зміна триває більше 8 годин, а робочі дні чергуються з вихідними, то для чіткого і правильного обліку робочого часу доцільно підсумовувати фактично відпрацьований працівником час за певний обліковий період. Обліковий період установлюється в колективному договорі підприємства і може вимірюватися місяцем, кварталом, півріччям або роком і охоплює як робочий час, так і години роботи у вихідні і святкові дні й години відпочинку.

У разі застосування режиму підсумованого обліку робочого часу (ст. 61 КЗпП) за рахунок збільшення тривалості робочого часу протягом зміни вихідні дні чергуються з робочими днями через один, два, три або іншу кількість днів. Якщо врахувати вимогу ч.1 ст. 59 КЗпП, то стає зрозуміло, що після безупинної роботи протягом доби працівник повинен щонайменше дві доби відпочивати. На практиці найчастіше використовуються два графіки роботи: охоронець (група охоронців) добу працює і дві доби відпочиває (три зміни) або після доби чергування надається три доби відпочинку (чотири зміни).

В свою чергу роботодавець повинен забезпечити працівникам можливість відпочивати протягом зміни (шляхом надання додаткових перерв для відпочинку – з перебуванням на робочому місці або поза ним), тобто характер та умови праці не повинні призводити до перенапруження і швидкого стомлювання, що може негативно впливати як на працездатність, так і на стан здоров’я працівників.

Робота працівників, щодо яких ведеться підсумований облік робочого часу, як правило, оплачується за погодинною системою оплати праці. Заробітна плата нараховується виходячи з фактичної кількості відпрацьованих годин і посадового окладу або годинної тарифної ставки.


У разі підсумованого обліку робочого часу оплачуються як надурочні всі години, відпрацьовані понад встановлений робочий час в обліковому періоді – у подвійному розмірі годинної ставки (ст. 106 КЗпП). Компенсація надурочних робіт шляхом надання відгулу не допускається. Саім ж надурочні роботи не повинні перевищувати чотирьох годин протягом двох днів поспіль і 120 годин на рік (ч. 1 ст. 65 КЗпП), а оплата за всі години надурочної роботи провадиться в кінці облікового періоду. Робота понад норму робочого часу, передбаченого графіком в окремі дні, тижні, місяці облікового періоду, при збереженні норми робочого часу за обліковий період, не є надурочною роботою.

Згідно зі ст. 107 КЗпП, робота у святковий і неробочий день підлягає оплаті у подвійному розмірі. Оплата у зазначеному розмірі здійснюється за години, фактично відпрацьовані у святковий і неробочий день.


Робочий час з 10 години вечора до 6 години ранку вважається нічним (ст. 54 КЗпП). Відповідно до ст. 108 КЗпП, робота у нічний час оплачується у підвищеному розмірі, встановленому генеральною, галузевою угодами та колективним договором, але не нижче 20 відсотків тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи у нічний час.


Головний державний інспектор з питань праці Т. Ю. Черняк
ч. 1
скачать файл

Смотрите также: