скачать файл
ч. 1

Способи проведення програмних екскурсій

Навчальні екскурсії можна проводити як з цілим класом, так і групами (бригадами).

1. Коли розглядається невеликий екскур­сійний об'єкт, а окремі ділянки розміщені поряд, то групи учнів розходяться на свої позиції, виконують самостійно практичне завдання. Вчитель їх інструктує, потім пе­ревіряє виконане завдання і веде по всьому маршруту. Під час проходження маршруту кожна група звітує про результати проро­бленої роботи. Таким чином, усі учні отри­мують цілісну картину про екскурсійний об'єкт [5, с. 363].

2. Навчальну екскурсію на великий об'єкт зі складним маршрутом можна провести по-іншому. Спочатку учні класом прохо­дять маршрут, а вчитель на кожній зупинці проводить бесіду. Потім клас об'єднується у бригади, які розходяться по своїх ділянках роботи і виконують групові практичні за­вдання [5].

3. Щоб отримати більше інформації, ви­користовують індивідуальні завдання.

4. Поділ класу на групи дає можливість отримати повнішу інформацію про об'єкт.

І на оформлення звіту за такої форми буде затрачено менше часу, однак потрібно вра­ховувати, що, працюючи над виконанням групового завдання, учні детально вивчають | одну частину екскурсійного завдання, лише і «свою», тобто розглядають об'єкт вузько, І однобічно. Важливо організовувати роботу так, щоб усі групові завдання пов'язувалися між собою і учні були у них задіяні. Як варіант - проходження усіма усіх зупинок по черзі.

5. Програмні навчальні екскурсії у природу доречніше проводити у груповій (бригадній) формі.

6. З фізичної географії краще проводити комплексні екскурсії (об'єднати кілька екскурсій в одну). За 45 хвилин відійти від школи, вивчити об'єкт і повернутися до на­ступного уроку неможливо. Плануючи про­грамну екскурсію, заздалегідь попередьте завуча і домовтесь, щоб урок географії по­ставили останнім.

Як показує шкільна практика, організація та проведення навчальних екскурсій складається з певних етапів. Ознайомимося з цією структурою:

1) підготовчий етап;

2) проведення екскурсії (польовий [7, с. 12]);

3) підсумковий (камеральний [7, с. 12]);

4) обробка матеріалів [5, с. 355];

5) застосування результатів у навчально­му процесі [5].

Підготовка до навчальної екскурсії має три складові: теоретичну, практичну, орга­нізаційну [10, с. 6-7]. Теоретична підготов­ка передбачає ознайомлення з особливостя­ми природи чи економіки об'єкта екскурсії, з повторення загальних понять, необхідних для засвоєння нових під час проведення екскурсійного заняття,. Практична - навчання школярів тих прийомів роботи, без ово­лодіння якими вони не зможуть виконати основні завдання під час екскурсії. Під часbорганізаційної підготовки клас розділяють на групи (бригади), призначають бригади-I рів, проводять інструктаж з техніки безпеки, правил поведінки в природі чи на підприємстві, підготовки бригадного та індивіду­ального спорядження, повідомляють про час і місце збору, форму одягу тощо [10].

Розглянемо організацію та проведення на­вчальної екскурсії у природу.

Перший етап включає підготов­ку вчителя і підготовку учнів. Проводиться в позаурочний час, заздалегідь. Підготовка вчителя передбачає такі завдання:

1. Ознайомлення зі змістом навчальної програми, текстом підручника.

2. Врахування періоду проведення екскур­сії (весна або осінь).

3. Вибір маршруту, визначення кількості гео­графічних об'єктів дослідження та зупинок.

Щоб навчальна екскурсія була змістов­ною, слід продумати маршрут. Вибрана те­риторія (полігон) має бути замкненим. Учні повинні рухатися від об'єкта до об'єкта. Ма­ють бути підготовлені екскурсоводи з учнів або спеціаліст. Екскурсоводом може бути і вчитель.

4. Визначається мета програмної навчаль­ної екскурсії, формулюється її завдання.

5. Складається план проведення екскурсії.

6. Учитель заздалегідь особисто проходить маршрут та вибирає зупинки.

7. Готуються практичні індивідуальні й групові завдання з урахуванням вікових осо­бливостей учнів (проблемного й дослідниць­кого характеру).

8. Добирається інвентар (обладнання), карти. До речі, як індивідуальний (блок­нот, олівець, бінокль, компас, фотоапарати тощо), так і груповий (схема маршруту, то­пографічні карти, медична аптечка тощо) інвентар.

9. Обдумується зміст пояснення навчаль­ного матеріалу на кожній зупинці.

10. Клас розділяється на групи (бригади) по 5-8 чоловік. Чим менше груп, тим легше вчителю контролювати їх.

11. Готується зміст інструктажів з техніки безпеки, поведінки учнів, охорони природи. Наприклад, кожен одержує картку-пам'ятку: Стаючи на екологічну стежку, пам'ятайте, що ви не перші і не останні, тому слід ке­руватися такими принципами:



Збережи

НЕ ламай

Допоможи

НЕ зривай

Прибери

НЕ пали

Відремонтуй

НЕ псуй

Попередь

НЕ сміти

Сповісти

НЕ вбивай

Заборони

НЕ кричи

Покажи

НЕ руйнуй

Розкажи

НЕ копай

12. Продумати заздалегідь розташування на місцевості учнівських бригад.

13. Визначити завдання для кожного учня бригади, що виконує функцію бригадира, геолога, метеоролога, гідролога, ґрунтознав­ця, біолога, еколога [див. додаток).

14. Попередити учнів про одяг, взуття, бутерброди, термоси з чаєм.

Підготовка учнів передбачає повторення теоретичного навчального матеріалу, підго­товку індивідуального обладнання для робо­ти на місцевості, вибір бригадира та заведен­ня індивідуального польового щоденника.

Другий етап поділяється на дві частини: інформаційну і практичну (робочу) [1, с. 28]. Інформаційна частина розпочина­ється з перевірки готовності учнів, інструктажу з техніки безпеки, правил поведінки в І природі та охорони природи. Учитель про­водить вступну бесіду, в якій оприлюднює мету екскурсії, нагадує учням склад бригад і та бригадирів. Далі ознайомлює з маршрутом на місцевості. Дає пояснення завдань для учнів, з'ясовує певні теоретичні питання [10, с. 5]. Вступна бесіда не повинна перевищувати 10-15 хвилин, щоб вона не перетворилася на лекцію, оскільки втрачається мотивація до роботи, розсіюється увага І учнів. Учитель має роз'яснити, що записи у польових щоденниках ведуться олівцем на правій частині аркуша, а на лівій - схеми, зарисовки [1, с. 28]. Робоча частина складається з доробок учнів, зібраного екс­курсійного матеріалу, опису його, зарисовок, фотографування географічних об'єктів, виконання індивідуальних та групових за­вдань.

Третій етап. Незалежно від того, хто проводив екскурсію, заключне слово має сказати вчитель. Саме вчитель може зв'язати знання, отримані на екскурсії, з теоретичним програмним матеріалом [5]. Під час бесіди вчитель звертає увагу учнів на головне, але не повторює змісту всієї екскурсії, і Мета підсумкової бесіди - розвиток розумо­вих здібностей. Тому доречною буде поста­новка запитань, які активізують мислення: «Як підвищити врожайність..?», «Що зробити, щоб..?», «Які шляхи..?», «Як поліпшити..?». Учитель також відповідає на запитання, поставлені учнями, з'ясовує незрозуміле.

Четвертий етап включає оформлен­ня зібраного екскурсійного матеріалу вдома. Учні пишуть звіт за зразком. Учитель має навчити їх користуватися довідковою літе­ратурою, зібраним матеріалом та власними записами у щоденнику. Учні оформляють стенд або альбом, виставку, куди вміщують графіки, карти, схеми, фотографії, резуль­тати індивідуальних завдань тощо.



П'ятий етап. Про результати екс­курсії учні доповідають на засіданнях гурт­ка, конференції в межах тижня географії в школі, по шкільному радіо, в номерах шкільної стінної газети. Матеріали передаються до шкільного музею, краєзнавчого куточка, географічного кабінету [1, с. 29].

Під час навчальної екскурсії в природу можна використовувати для завдань ін­терактивні прийоми: «Творча лабораторія», «Інтелектуальна розминка», «Асоціація», «По­міркуємо разом», «Мене вразило...», «Екологічний десант», «Чомучка» [2]. Закінчити ; екскурсію можна релаксацією: Усі учасники стають у коло і по черзі висловлюють свою і подяку Природі, починаючи зі слів: «Природо! Дякую тобі за...».
ч. 1
скачать файл

Смотрите также: