скачать файл
ч. 1



Національна академія аграрних наук України
Державна установа

Інститут сільського господарства степової зони
Північно-степовий науково-інноваційний центр

РЕКОМЕНДАЦІЇ

ПО ВИРОЩУВАННЮ

ГОРОХУ ТА СОЇ



Дніпропетровськ, 2013

УДК 635.656:631.5


Наведені загальні відомості щодо росту і розвитку рослин гороху і сої, а також результати досліджень мережі дослідних станцій ДУ Інститут сільського господарства степової зони НААН України з питань технології вирощування цих культур.

Рекомендації підготували:

А. В. Черенков, М. С. Шевченко, І. Д. Ткаліч,

А. Д. Гирка, Ю. І. Ткаліч, Ю. Я. Сидоренко, О. В. Бочевар, Т. В. Гирка, О. В. Ільєнко


Рекомендовано вченою радою ДУ Інституту сільського господарства степової зони НААН України (протокол № 5 від 24.01.2013 р.).

© ДУ Інститут сільського господарства

степової зони НААН України, 2013
Г О Р О Х
В сучасний період розвитку агропромислового виробництва однією з головних умов збільшення валових зборів та підвищення врожайності гороху є постійне удосконалення технологічних елементів вирощування відповідно до морфобіологічних особливостей сортів та факторів довкілля. Пріоритетного значення набувають також питання поліпшення якості зерна та насіння цієї важливої культури.

Біологічні властивості. Горох – культура раннього строку сівби, його насіння проростає при прогріванні ґрунту до 1-2ºС, а сходи добре витримують короткочасні приморозки до -5-7ºС. Найсприятливіша температура для росту і розвитку рослин гороху є 12-16ºС, в період наливу і дозрівання зерна горох потребує температуру повітря близько 16-22 ºС.

Критичним щодо факторів погоди – вологи і температури повітря – для рослин гороху є період від початку закладання генеративних органів до повного цвітіння, коли запаси продуктивної вологи в шарі ґрунту 0-100 см повинні становити не менше 120-190 мм. Перевищення в цей час оптимального рівня температури повітря (14-17оС) на 4-7 ْС зумовлює зниження врожайності зерна гороху – від 10 до 60%.

Для вирощування гороху найкраще підходять легкі суглинки і супіщані чорноземи, а малопридатними вважаються щільні, глинисті, кислі та солонцюваті ґрунти.

Горох належить до самозапильних рослин, однак в умовах підвищеної температури повітря може запилюватись перехресно за допомогою комах.

Однією з найважливіших особливостей гороху є здатність формувати на коренях бульбочки з бактеріями, які в симбіозі з рослинами зв’язують атмосферний азот повітря. При температурі більше 28ºС життєдіяльність бульбочкових бактерій припиняється, а при погіршенні стану навколишнього середовища – має місце їх відмирання.

Широке розповсюдження гороху як основної зернобобової культури зумовлює присутність аборигенних бульбочкових бактерій культури в ґрунтах України. Однак їх локалізація може бути нерівномірною або недостатньою в зоні проростання насіння, що знижує можливість ефективного використання симбіотичної азотфіксації. У зв’язку з цим бажано обов’язково перед сівбою обробляти насіння гороху біопрепаратами на основі споріднених культурі селекційних штамів бактерій (Rhizobіum).



Попередники. Горох найкраще висівати після зернових колосових культур. При плануванні розміщення посівних площ під горох, необхідно враховувати просторову ізоляцію у сівозміні з іншими бобовими культурами та повернення його на попереднє місце вирощування не раніше як через 5-6 років. У повторних посівах гороху спостерігається підвищений рівень розповсюдження шкідників та збудників хвороб, що викликає втрати врожаю зерна до 50%. Тому загальна насиченість сівозмін горохом не повинна перевищувати 15%.

Внаслідок повільного росту рослин на перших етапах органогенезу та недостатнього рівня розвитку вегетативних органів бажано розміщувати посіви гороху на полях з мінімальною засміченістю та відсутністю багаторічних коренепаросткових бур’янів.



Обробіток ґрунту. Внаслідок глибокого розміщення кореневої системи в ґрунті, горох добре реагує на глибоку оранку або чизельний обробіток на глибину 22-25 см.

Після стерньових попередників обробіток ґрунту під горох складається з дворазового лущення та зяблевої оранки. Навесні для вирівнювання поверхні та розпушування ґрунту проводять одну-дві культивації з одночасним боронуванням. На вирівняних незапливаючих ділянках краще після дозрівання ґрунту приступити до сівби або обмежитись однією культивацією на глибину загортання насіння.

За результатами досліджень ДУ ІСГСЗ своєчасне лущення з наступною оранкою забезпечило зменшення кількості бур’янів в посівах гороху на 64-78%.

Удобрення. Горох добре реагує на післядію органічних і мінеральних добрив, а також на безпосередню дію фосфорних і калійних. Доцільно норми внесення добрив встановлювати після проведення ґрунтової діагностики конкретного поля із визначенням елементів живлення, кількість яких мінімальна.

Загалом на формування 1 т зерна та відповідної кількості соломи у середньому горох виносить із ґрунту 55 кг азоту, 16 кг фосфору і 25 кг калію. Вже до кінця цвітіння рослини гороху споживають від 60 до 100% необхідного їм калію і до 65% фосфору. Тому необхідно обов’язково вносити восени під основний обробіток ґрунту фосфорно-калійні добрива в дозі 30-45 кг/га д. р. або із розрахунку на запланований рівень врожаю. Навесні, для поліпшення початкового росту і розвитку рослин добрі результати одержують від припосівного внесення складних добрив з помірною кількістю азотних – 10-15 кг/га д. р.



Сорти. Правильний вибір сорту забезпечує підвищення врожайності зерна гороху на 0,3-0,5 т/га. Насіння крупних фракцій з високою схожістю забезпечує підвищення врожайності зерна гороху до 0,4 т/га.

Остатнім часом у виробництво стрімко впроваджуються нові високотехнологічні сорти гороху з вусатим морфологічним типом листка. За сприятливих погодних умов такі сорти в змозі формувати врожайність біля 5-6 т/га.

Розширення посівних площ гороху безлисточкового типу в зоні Степу має відбуватися за рахунок впровадження стійких до вилягання середньорослих (60-75 см) сортів із збільшеними за розмірами і потенціалом фотосинтезу прилистками. Це забезпечить стійкість рослин до високих температур повітря та нестабільного рівня вологозабезпечення в умовах степового регіону. Рекомендується надавати перевагу наступним високопродуктивним сортам: Глянс, Девіз, Степовик, Баритон, Веселик, Готівський, Грегор, Кео, Клеопатра, Магнат, Мадонна, Отаман, Оплот, Профіт, Стабіл, Схід, Терно, Тудор, Факел, Харді, Харківський еталонний, Чекбек ЧБЛ-5.

Підготовка насіння до сівби. З метою попередження ураження рослин грибковими захворюваннями за три-чотири тижні до сівби насіння гороху обробляють фунгіцидами вітавакс 200 ФФ, в. с. к. (2,5 л/т) або фундазол, з. п. (2 кг/т). Значно зростає ефективність протруйників при застосуванні у бакових сумішах регуляторів росту – емістим С (10 мл/т), агростимулін (10 мл/т), агат-25К (40 г/т) та ін.

З метою стимулювання утворення в ризосфері кореневої системи гороху бульбочкових бактерій та підвищення врожайності зерна, через 10-15 днів після протруєння доцільно провести нітрагінізацію насіння препаратами – ризоторфін, ризоагрін або ризогумін у дозі 0,6-1,2 кг/т. Обробляти насіння гороху бактеріальними добривами бажано в день сівби, оберігаючи його від прямих сонячних променів.

Для живлення рослин гороху, поряд із основними елементами, потрібні також мікроелементи – молібден, бор, мідь та ін. Обробляти насіння молібденовими препаратами можна одночасно з нітрагінізацією із розрахунку на 1 ц посівного матеіалу 20-30 г молібденовокислого амонію.

При вапнуванні кислих ґрунтів або коли кількість бору в ґрунті не перевищує 0,3 мг/кг слід обприскувати насіння гороху борною кислотою (25 г/ц). В цьому випадку рекомендовано також внесення під передпосівну культивацію добрив, що містять бор.

Результатами польових досліджень ДУ ІСГСЗ встановлено, що передпосівна обробка насіння гороху препаратом ризоторфін сприяла одержанню прибавок врожаю зерна від 0,05 до 0,38 т/га з одночасним збільшенням його білковості на 5-7%.

Сівба. Для ефективного використання осінньо-зимових запасів вологи горох необхідно висівати у перші дні після настання фізичної спілості ґрунту. Сівбу доцільно проводити у якомога стислий календарний термін.

Висівають горох звичайним рядковим способом із міжряддями 15 см сівалками, які переобладнані анкерними сошниками.

Оптимальна норма висіву більшості середньоранніх сортів становить 1,0-1,2, середньопізніх – 0,8-1,0 млн схожого насіння/га. Посіви з оптимальною густотою стеблостою більш стійкі до негативних умов середовища, ураження хворобами та забур’янення.

Глибина загортання насіння на важких запливаючих ґрунтах становить 4-5 см, при оптимальному зволоженні посівного шару – 6-8, на легких ґрунтах та при висиханні поверхневого шару – 8-10 см.

За результатами досліджень Ерастівської дослідної станції ДУ ІСГСЗ встановлено, що при висіві насіння гороху на глибину 6 і 10 см показники польової схожості становили 94%, виживаність рослин – відповідно 96,5 і 94,5%.

Догляд за посівами. Ефективним заходом догляду агроценозів гороху є боронування посівів середніми боронами. Боронування посівів гороху забезпечує розпушування поверхні поля з усуненням ґрунтової кірки, сприяє знищенню паростків бур’янів у фазі «білої ниточки» та створює оптимальні умови аерації для поліпшення симбіотичної діяльності бульбочкових бактерій. Досходове боронування найкраще проводити на 4-5 добу після висіву насіння гороху, післясходове – коли рослини перебувають у фазі 3-4 листків.

Дослідження, проведені у мережі дослідних станцій ДУ ІСГСЗ, показали, що одноразове досходове боронування посівів забезпечує одержання приросту врожайності зерна гороху до 0,35 т/га, а післясходове в фазі 3-4 листків – до 0,23 т/га.

Іноді проведення двох боронувань недостатньо для повного знищення бур’янів, особливо, коли впродовж вегетаційного періоду гороху часті дощі провокують їх появу. В цьому випадку необхідно провести обприскування посівів гороху у фазі 3-5 листків ефективними страховими гербіцидами. На полях, засмічених однорічними злаковими та дводольними бур’янами, добре себе зарекомендували препарати пульсар 40, в.р. (0,75-1л/га), однорічними дводольними – базагран, 48% в.р. (3 л/га), базагран М, в.р. (2-3 л/га), однорічними та багаторічними злаковими – фюзілад форте, к.е. (0,5-2,0 л/га).

Посівам гороху у фазі сходів суттєвої шкоди можуть завдавати бульбочкові довгоносики. Якщо чисельність цих шкідників перевищує 10-15 особин на 1 м2, застосовують препарати карате зеон, мк.с. (0,125 л/га), бі-58 новий, к.е. (0,5-1 л/га), фастак, к.е. (0,15 л/га).

В період бутонізації – початок утворення бобів необхідно систематично проводити фітосанітарне обстеження посівів: на наявність найбільш розповсюджених шкідників та визначити ступінь пошкодження: гороховий зерноїд (15-20 жуків на 10 помахів сачка), горохова плодожерка (25-30 особин на 1 м2), акацієва огнівка, гороховий трипс (1-2 особини на 1 квітку), попелиця горохова (25-30 особин на 10 помахів сачка). У випадках перевищення чисельності шкідників ЕПШ слід негайно провести суцільні обробки посівів одним із препаратів: актара, в.г., (0,1 л/га), бі-58 новий, к.е. (0,5-1 л/га), карате зеон, мк.с. (0,125 л/га) та ін. В посівах гороху на зеленець дозволені препарати фастак, к.е. (0,15-0,25л/га) і ф’юрі, в.е. (0,07-0,1 л/га).

Для знешкодження лучного метелика та листогризучих совок найкраще в період відкладання яєць проводити дворазовий випуск бурої та жовтої трихограми.

Серед названих шкідників найбільш розповсюдженим і небезпечним в Степу України є гороховий зерноїд. У зв’язку з цим дуже важливо з появою перших квіток на рослинах гороху провести дворазову, з інтервалом у 7-8 діб, обробку посівів інсектицидами. На ступінь пошкодження посівів гороховим зерноїдом впливає швидкість достигання зерна: чим швидше минає цей період, тим менший відсоток пошкодження. В посівах ранньостиглих або, навпаки, пізньостиглих сортів гороху шкодочинність цього шкідника зменшується.

Збирання врожаю. Зерно гороху найчастіше збирають роздільним способом. Скошування у валки необхідно проводити при побурінні 65-70% бобів та вологості зерна 35-40%, як правило, впоперек вилягання; короткостеблові (40-90 см) сорти, а також полеглі посіви скошують назустріч виляганню або під кутом 45°. Підбирання та обмолот валків гороху слід розпочинати при вологості зерна 15-17%. При цьому частоту обертання барабана збиральних машин зменшують до 450-500 обертів на хвилину.

Чисті від бур’янів посіви гороху з неполеглим стеблостоєм можна збирати прямим комбайнуванням за вологості зерна 16-17%. За такого збирання суттєво зменшуються втрати врожаю зерна гороху, поліпшується його якість та насіннєва придатність, раціонально використовуються матеріально-технічні ресурси.

Застосування за 7-10 діб до прямого збирання зерна гороху попередньої десикації посівів препаратом реглон (2 л/га ) у суміші з аміачною селітрою (10 кг/га) дозволяє значно скоротити втрати врожаю і провести обмолочування зерновими комбайнами в стислі строки. Обробку посівів гороху десикантами проводять на початку пожовтіння рослин, коли нижні боби забарвлюються у жовто-бурий колір, при вологості зерна 30%. Засміченість посівів при проведенні цього агрозаходу не повинна перевищувати 5 бур’янів/м2.

У період зберігання в разі пошкодження зерна гороховим зерноїдом (10 особин на 1 кг насіння) слід обов’язково провести фумігацію зерна – не пізніше 2-ї декади вересня фостоксином або магтоксином (3 таблетки на 1 м2) або метабромом (20-100 г/м2).


С о я
Проблему білка і поліпшення азотного балансу ґрунту не можна розв'язати без збільшення посівних площ сої. В її насінні міститься 38-40% білка, 18-20 жиру, 22-35% інших поживних речовин. Завдяки біологічній фіксації азоту соя забезпечує свою потребу в цьому елементі на 70-80% та залишає його (до 80кг/га) в ґрунті після збирання врожаю у кореневих і післяжнивних рештках. Головною умовою збільшення валових зборів сої є підвищення продуктивності рослин у результаті застосування адаптованих конкурентоспроможних технологій вирощування.

Біологічні особливості. Насіння сої проростає при температурі 6-7°С. У фазі проростання і сходів оптимальною є температура 20-22°С, в період цвітіння – 22-25°С, утворення бобів – 20-23°С, на період достигання – 18-20°С. Молоді рослини відносно легко переносять приморозки до -2,5°С. На початкових етапах росту та розвитку, сої властива висока посухостійкість.

Критичним у вологозабезпеченості сої є період від цвітіння до наливу зерна, який триває 40-48 діб. За цей період рослина використовує 10,2% води від загального водоспоживання. Саме міра забезпеченості сої вологою протягом цього періоду визначає рівень продуктивності її посівів. Коефіцієнт водоспоживання коливається від 1500 до 2500 м3 на формування 1 т насіння.

Високі врожаї сої отримують на добре аерованих ґрунтах, які не мають надмірної кислотності.

Попередники. Найкращими попередниками сої є пшениця озима, ячмінь ярий, гречка, кукурудза на силос та зелений корм. Недоцільно розміщувати її після зернобобових та багаторічних бобових трав, після соняшнику. У польовій сівозміні на попереднє місце сою повертають не раніше як через 3-4 роки.

Обробіток ґрунту. Основний обробіток ґрунту включає два лущіння стерні та зяблеву оранку на глибину 20-22 см. Перше лущіння проводять на глибину 6-8 см, друге – через 2-3 тижні на глибину 10-12 см на забур'янених площах. У роки із тривалим і теплим післязбиральним періодом обробіток виконують за типом поліпшеного напівпару. На чистих від бур'янів полях з мінімальною кількістю рослинних решток оранку доцільно замінити на безполицеве розпушування плоскорізами-глибокорозпушува-чами або культиваторами-плоскорізами на глибину 18-20 см. На площах, підготовлених з осені, рекомендується застосовувати поверхневий обробіток ґрунту у поєднанні з безполицевим глибоким розпушуванням.

За наявності сучасного комплексу високопродуктивної техніки та ефективних гербіцидів можливий мінімальний або нульовий обробіток ґрунту, витрати палива при цьому зменшуються на 20 і 70% відповідно порівняно з традиційним обробітком.

Допосівний обробіток ґрунту повинен бути спрямований на створення сприятливих умов для рівномірного загортання насіння й сприяти масовій появі сходів. Він включає закриття вологи, вирівнювання зябу, культивацію і при внесенні ґрунтових гербіцидів – їх загортання. По вирівняному забур'яненому зябу достатньо провести одну передпосівну культивацію культиваторами з плоскорізальними лапами; на полях, засмічених падалицею та бур'янами, необхідно провести дві культивації: І – знищення сходів падалиці та бур'янів (глибина 8-10 см), II – перед сівбою на глибину 5-6 см з одночасним боронуванням та вирівнюванням, щоб створити щільне посівне ложе для насіння.

При швидкому підсиханні посівного шару і недостатній кількості опадів доцільно використовувати комбіновані агрегати, за допомогою яких зменшується кількість обробітків, скорочуються строки виконання робіт.



Удобрення. Соя досить вимоглива до родючості ґрунтів і добре реагує на внесення добрив. На формування 1 т зерна соя виносить із ґрунту 70-100 кг азоту і до 40 кг фосфору й калію. Біологічні властивості культури дають змогу добре використовувати післядію як мінеральних, так і органічних добрив, фіксувати молекулярний азот повітря в симбіозі з бульбоч­ковими бактеріями, засвоювати важкодоступні форми фосфатів. Під зяблеву оранку рекомендується вносити по 40-60 кг/га д. р. фосфорних і калійних добрив і 30-45 кг/га д. р. азотних – навесні.

Сорти. В сільськогосподарських підприємствах доцільно вирощувати 2-3 сорти, різні за періодом достигання. Перевагу слід надавати сортам ультраранньостиглої групи – Аннушка, Діона, Легенда; ранньостиглої – Аметист, Артеміда, Анжеліка, Васильківська, Ворскла, Версія, Золотиста, КиВін, Омега вінницька, Устя, Єлена; середньоранньої – Агат, Ельдорадо, Знахідка, Оріана, Медея, Подільська 416, Стратегія, Фея, Фаетон, Ятрань; середньостиглої – Донька, Оксана, Особлива, Офелія, Спринт, Полтава, Протеїнка, Равніца.

Підготовка насіння до сівби. Для сівби слід використовувати очищене насіння з високою схожістю й енергією проростання, яке здатне давати дружні та сильні сходи. Перед сівбою для боротьби із хворобами (пероноспороз, біла та сіра гнилі) насіння сої протруюють фундазолом 50% з.п. (3,0 кг/т), вітаваксом 200 ФФ, в.с.к. (2,5-2,6 кг/т). У день сівби посівний матеріал обробляють штамами азотфіксуючих та фосфатмобілізуючих бактерій або ризоторфіном (200 г/га) із додаванням мікроелементів (0,5-1,0%-ний розчин молібденовокислого амонію) і стимулятора росту. При оброблянні насіння слід пам'ятати, що пряме сонячне проміння згубно діє на бульбочкові бактерії.

Сівба. Соя порівняно з іншими культурами має підвищені вимоги до тепла в період сівба – сходи. Саме цим вимогам і повинні відповідати строки сівби. Основним їхнім критерієм є рівень термічного режиму ґрунту (12ºС на глибині 10 см). При ранній сівбі у непрогрітий ґрунт насіння сої уражується хворобами і, як правило, сходи є зрідженими й недружними. Запізнюватись із сівбою також не можна, затримка на 1 добу призводить до подовження періоду вегетації на 1-2 доби та зниження урожайності культури.

Сою, як правило, висівають широкорядним способом із шириною міжрядь 45 см. Норма висіву 600-700 тис. схожих насінин (90-100 кг) на 1 га. У господарствах із високою культурою землеробства та при використанні високоефективних гербіцидів висівають сою звичайним рядковим способом з шириною міжрядь 15 см та стрічковим – 45+(12,5+12,5) см. За таких умов норму висіву збільшують до 0,8-1,2 млн. схожих насінин на 1 га. Оскільки соя при проростанні виносить на поверхню ґрунту сім'ядолі, глибоке загортання її насіння недопустиме. Оптимальною глибиною загортання насіння є 3-4 см.



Догляд за посівами. Основне завдання догляду за посівами сої зводиться до зменшення шкідливої дії бур'янів і конкуренції культурних рослин за сонячну енергію, елементи мінерального живлення та воду.

Для одержання дружних і рівномірних сходів добрі результати дає, особливо в суху погоду, післяпосівне прикочування ґрунту. Ефективним заходом є боронування посівів сої (фаза сім'ядольних листочків), коли бур'яни перебувають у фазі «білої ниточки» або тільки-но з'явилися на поверхні ґрунту. Бо­ронують легкими або середніми боронами при швидкості руху трактора 3-4 км/годину, упоперек посіву, після 11-ї години дня, коли знизиться тургор у рослин. За необхідності, через 15-17 діб після появи сходів (фаза 3-4 справжніх листків), проводять міжрядний обробіток ґрунту на глибину 5-6 см.

Внесення ґрунтових гербіцидів для знищення бур'янів (курячого проса, щириці, мишію, лободи білої та ін.), як правило, виключає проведення механічного обробітку ґрунту. На полях з високою потенційною засміченістю орного шару насінням однорічних, переважно злакових бур'янів, доцільно використовувати трефлан 480, к.е. (2,0-5,0 л/га) перед сівбою з негайним загортанням у ґрунт або після сівби харнес (1,5-3,0 л/га) чи трофі 90, к.е. (1,5-2,0 л/га), які не потребують негайного загортання.

У період вегетації сої, у фазі 1-3 справжніх листків, для боротьби з бур'янами ефективним є базагран, 48% в.р. (1,5-3,0 л/га). Проти одно- та багаторічних злакових бур'янів, у фазі 4-5 справжніх листків у рослин сої, застосовують арамо 50, к.е. (1,0-2,0 л/га), фюзілад супер 125 ЕС, к.е. (1,0-3,0 л/га), галаксі топ, в.р.к. (1,5-2,5 л/га). При висоті бур'янів 5-20 см доцільно застосовувати таргу, 10% к.е. (1,0-2,0 л/га), шогун 100 ЕС, к.е. (0,8-1,2 л/га), незалежно від фази розвитку культури – селект 120, к.е. (0,4-0,8 л/га). Проти злакових та однорічних дводольних бур'янів слід використовувати півот, 10% в.р.к. (0,5-1,0 л/га) до сівби, до сходів або у фазі 2-3 справжніх листків у сої.

В Україні відомо 114 видів шкідників сої – це комахи, кліщі, слимаки тощо. Найбільш уразливі рослини у період закладання генеративних органів та формування насіння. При загрозі розповсюдження шкідників посіви обробляють препаратами бі-58 новий, 40% к.е., (0,5-1,0 л/га), арріво, 25% к.е. (0,4 л/га) та ін., при появі пероноспорозу, бактеріальних плямистостей, церкоспорозу, антракнозу, інших хвороб – застосовують альєтт, 80% з.п. (1,2-1,8 кг/га), ровраль 50 ВП (1,5 кг/га) та ін.

За недостатнього росту бульбочок на коренях рослин (менше 5 шт/рослину) та при вирощуванні вищих за продуктив­ністю сортів ефективним є внесення в підживлення азотних і фосфорних добрив у дозі 20-30 кг/га у фазі бутонізації.



Збирання. Сою збирають прямим комбайнуванням у фазі повної стиглості при вологості зерна 14-16%. Висота зрізу рослин не повинна перевищувати 6-8 см, оскільки близько 6-7% бобів розміщується на висоті до 5 см, тому різальний апарат встановлюють на найнижчий зріз. Для запобігання дробленню насіння частоту обертання барабана знижують до 500-600 обертів на хвилину, при вологості насіння нижче 12% – до 300-400 обертів на хвилину. Оптимальна швидкість при збиранні – 3-4 км/годину.

Первинне очищення насіння сої проводять на машинах ОВП-20А або ОВС-25. Верхні решета встановлюють з круглими отворами діаметром 7,5-8,0 мм, нижні – 5,0-6,0 мм або продовгуваті шириною 4,0-4,5 мм. Після очищення насіння сої підлягає підсушуванню. Перші 5 годин його сушать при температурі 30-35°С, поступово збільшуючи до 40°С.



Рекомендації по вирощуванню гороху та сої

Підписано до друку 24.01.2013 р.

Формат 60х84 1/16.

Умовн. друк. арк. 0,86.

Обліково-видавн. арк. 4,9.

Папір офсетний. Гарнітура Times.

Наклад 100 прим. Замовлення № 16.
Адреса редакції: 49600, м. Дніпропетровськ,

вул. Дзержинського, 14


www.institut-zerna.com



ч. 1
скачать файл

Смотрите также: