скачать файл
ч. 1

м

Любі друзі, у наш табір

Завітали люди щирі,

Привітайте в добрий час

Гостей посмішкою й миром

Ми вам раді, люди добрі,

І вітаємо всіх вас!

Та запрошуємо ласкаво

На « Свято милування природою до нас»!

Звучить пісня «Крапельок»

Вед.1.

Природа! З дитячих років ми звикли до її чарівної краси. Любимо бувати біля річки, в полі, у лісках. Радіємо спілкуванню з природою.



Вед.2.

Відбираючи впродовж сотень мільйонів років, немов чарівник-селекціонер, усе життєдайне, досконале і доцільне, природа стала колискою людства.

Вед.1.

Людина – це частина природи, і саме природі ми зобов’язані своїм існуванням, своєю досконалістю, своєю могутністю



Хоч скільки б ти не жив на світі,

1.Та завжди викликає хвилювання

Оцей вишневий буйно пінний цвіт,

Рожеве яблуневе квітування.

В зеленому мереживі листків

Черемухи молочно-білі кисті.

Рясним дощем злітають пелюстки

І падають на трави гостролисті.

2. Біля дороги гілку нахилю,

Пахучу гілку вишні, ще й з росою.

Он клен схиляє голову свою

Перед її чарівною красою.

Стоять сади в вінчальному вбранні,

А соловей весільну їм співає,

На рясних стежках весільних грає;

Серця радіють сонцю і весні!

Вед.1.

Усі ми любимо природу, милуємося нею, її чарівною красою.

Вед.2.

Є просто храм,



Є храм науки,

А є іще природи храм

З лісами, що простерли руки

Назустріч сонцю і вітрам.

Святий цей храм

Цілодобово для нас відкритий кожну мить,

Заходь, сиди, будь серцем чулий,

Хай і тебе він освятить.

Вед.1.

Земля – колиска людства. Яка ж вона – земля? Земля народжує прозорі струмки і потоки. Носить на собі океани, хмари і їх тіні. Розкривається жерлами диких вулканів, пускає в небеса птахів, приймає в себе всі сніги й дощі, гладенькі і великі картоплини, маленькі зернятка, дає всьому життя.



Вед.2.

Зелена міфологія говорить, що жоден зі стародавніх народів нашої планети не мав себе за земного: родовід кожного нібито тягнеться або від «небесних богів», або від пращурів, переселених з інших світів у гігантських яйцях чи «літаючих апаратах».

Найбільша таїна Всесвіту – життя.

Найбільша таїна життя – людина.

Найбільша таїна людини – творчість,

Тобто щасливий дар душі.

Вед.1.

Спілкування з природою, навіть просто її сприймання дає нам радість. Чому? Мабуть, тому що природа – це невичерпне джерело краси, яка не може залишити байдужою навіть найчерствішу людину.



Вед.2.

Травинка, що вперто пробивається крізь сірий асфальт, громаддя гір, ширяння орла або політ бджоли, нічні співи солов’я або вигин лебединої шиї, безодня нічного зоряного неба – все це несе в собі невичерпний заряд краси. І все це таке близьке і дороге людському серцю.

Вед.1.

Земле рідна, дитинства колиско,



Материнського серця крило,

Ти далеко від мене,

Та водночас так близько.

Ти душа моя, пісня, добро.

Ти надія моя, ти кохання,

Ти найкраще, що в моїм житті,

Ти у мене єдина й остання,

Найдорожча на цій землі.

Ти мій голос, ти серце, ти віра,

Ти, мов матір, мені дорога,

Ти найкраща моя Україно,

Ніби сонце надії й добра.

Вед.2.

А що ми знаємо про нашу землю? Всі говорять: Земля, а кожен бачить і розуміє своє. Для космонавта, серед зірок і сузір’їв, - вона планета, для моряка – вона берег, для геолога – твердиня, що зберігає руди, нафту, голубий газ. Для солдата – вона образ батьківщини, її просторів, та цінність, яку він захищає, та сила, яка живить його. Для хліборобів земля -



це те, у що він вкладає свою працю і любов, від якого жде плодючого хлібного дару.

Виходить дівчина в образі Весни

Зелена веснонько пишно йде,

Пташечки вам із вирію веде,

Розсіває в полі ярий цвіт

Під тим небом синім, як блакить.

Зелена веснонько, любий час,

Ластівки щебечуть раз у раз.

Бджілоньки літають по садках,

Медочок збирають по квітках.

Зелена веснонько, красний цвіт,

Збираймося, діти у похід,

Збираймося гуляти в поле, в гай,

Там нас приголубить рідний край.

Виходить дівчина в образі Літа

Сяють дні промінням золотим,

Медоносна липа вся у цвіті,

І повітря пахне цвітом тим.

Спіє жито на родючім полі,

Коник у траві не замовка.

Радості тепер в дітей доволі:

Кличе їх і поле, і ріка.

Добре сіно у лугах згрібати,

Чи носити воду косарям.

Праці є приємної багато

Загорілим молодим рукам.

Виходить дівчина в образі Осені

Золота красуня – осінь-чарівниця!

По землі ступає, золотом іскриться.

В жовте і червоне листячко фарбує,

І картини дивні, чарівні малює.

Більше, більше листя з кленів

Облітає з кожним днем,

По траві іще зеленій,

Між дерев у парку йдем.

Йдем по листю золотому,

Мов по килиму м’якому,

Що постелено для нас.

Листя падає в садку

І танцює у танку.

Осінь пишна та багата-

Збагатіла наша хата-

Збагатіла наша хата,

І комора, і стодола-

Повно є добра довкола.

У коморі кілька міхів

Груш, і яблук, і горіхів.

А стодоли як високі,

Є в них збіжжя на два роки.

Виходить дівчина в образі Зими

Ходить, ходить зима гаєм білосніжна,

Килимочки простеляє по доріжках.

Беріз коси стрічками заплітає,

По ярочках з потічками розмовляє.

Ходить, ходить зима в полі білосніжка,

Розклада в полях перини на ліжках.

Накрива дбайливо ниви в час негоди,

Щоби спали без пригод озимі сходи.

Ходить зима по узбіччям, то в діброві,

То шелесне, то шепоче в чар-розмові.

Надійшли морози, ріки закували

І березам коси інеєм прибрали.

Пухова перина очі убирає,

Біла скатертина - ні кінця, ні краю.

Під серпанком білим трава і листочки,

Річка оніміла , не дзюрчать струмочки.

Омертвіли лози, ледь гіллям махають,

А в полях морози та вітри гуляють.

Виступаючі:

1.Ми живемо на найдивнішій планеті. Планеті світлих сонячних ранків, яскравих лагідних днів і тихих зоряних ночей, що пахнуть м’ятою та матіолою. Планеті, яка дарує найщиріші почуття закоханим, вірність друзям, рідній землі, де народився, і щастя тим, хто шанує, любить і оберігає її.

2. Природа землі унікальна і неповторна. Кожен її куточок прекрасний по-своєму. По-своєму прекрасна і неповторна наша Кам’янка, степова красуня, степова перлина… Вона щедра на пісні, добро і ласку . Ми маємо талановитих, мудрих людей. Ми тут уперше побачили світ, навчилися мріяти, любити.

3. Пам’ятай зеленого коника біля твоїх ніг,

Пам’ятай тихий вітер, що між травами пробіг,

Не забудь приголубить у лузі ромашку,

Посади деревце – це для тебе не важко,

Пожалій джерельце, не засмічуй криниці,



Це ж для тебе усе, це твій дім, це природа.

tulips.jpg
ч. 1
скачать файл

Смотрите также: