скачать файл
ч. 1 ч. 2



Київський національний університет

імені Тараса Шевченка


КОМІССАРОВА НАТАЛЯ ОЛЕКСАНДРІВНА




УДК 343.985



КРИМІНАЛІСТИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ПІДПИСІВ, ВИКОНАНИХ В УМОВАХ ОБМЕЖЕНОГО ЗОРОВОГО КОНТРОЛЮ

Спеціальність: 12.00.09 - кримінальний процес та криміналістика;

судова експертиза.

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук




Київ – 2003



Дисертацією є рукопис.
Робота виконана на кафедрі криміналістики та криміналістичних експертиз Донецького інституту внутрішніх справ МВС України.
Науковий керівникдоктор юридичних наук, професор

Клименко Ніна Іванівна, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри криміналістики.

Офіційні опоненти – доктор юридичних наук, професор, академік Академії правових наук України,

Гончаренко Владлен Гнатович, Академія адвокатури України, професор кафедри кримінального процесу і криміналістики;




  • кандидат юридичних наук, доцент

Ципенюк Софія Абрамівна, Київський науково-дослідний інститут судових експертиз МЮ України, старший науковий співробітник лабораторії почеркознавчих досліджень.



Провідна установа – Національна академія внутрішніх справ України.

Захист відбудеться “13” травня 2003 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.05 Київського національного університету імені Тараса Шевченка (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 60, ауд. 253).

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58).
Автореферат розісланий “_3” квітня 2003 р.
Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат юридичних наук, доцент В.П. Шибіко


ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми дослідження. Здійснювані в Україні соціально-економічні та політичні перетворення, побудова демократичної правової держави гальмуються загостренням криміногенної обстановки, зростанням злочинності. В структурі загальної злочинності збільшується кількість економічних та інших корисливо-насильницьких злочинів. Боротьба зі злочинністю є самостійним завданням криміналістики, яке вона вирішує разом з іншими напрямками кримінально-процесуального циклу. Важливим завданням є актуалізація наукового і методичного забезпечення боротьби зі злочинністю, підвищення якісного рівня методів і засобів, які використовуються для цього, їх застосування в діяльності органів, що ведуть боротьбу зі злочинністю, використання сучасних досягнень науки і техніки та передового досвіду. У зв’язку з цим зростає роль криміналістики, яка повинна озброїти працівників органів досудового слідства новими прийомами розкриття, розслідування і попередження злочинних посягань на майно й особу.

Успішне розслідування і судовий розгляд кримінальних і цивільних справ багато в чому залежить від вмілого використання можливостей криміналістичної техніки, своєчасного призначення і проведення різноманітних судових експертиз.

Завдання криміналістів, з одного боку, – вдосконалювати та розвивати методи дослідження об’єктів, речових доказів у кримінальному процесі, відшукувати експериментальним шляхом нові методи і впроваджувати їх у практику дослідження, з другого боку – доводити до відома працівників слідства та суду сутність методів дослідження, останні досягнення науки і можливості криміналістичної експертизи речових доказів.

Висновок експерта, що містить фактичні дані, є важливим джерелом доказів у справі (ст. 75 КПК України).

Найбільш поширеним видом криміналістичної експертизи є почеркознавча експертиза. Вона призначається в процесі розслідування і судового розгляду різних кримінальних і цивільних справ, коли виникає необхідність у дослідженні справжності того чи іншого документа. Об’єктами її дослідження є рукописні тексти, цифрові записи і підписи. Підпис виступає одним з основних реквізитів документа, що надають йому юридичної сили.

Для успішної ідентифікації особи за підписом у кожному конкретному дослідженні експерт повинен мати знання про побудову підпису, умови його виконання та почерк виконавця, щоб у процесі дослідження встановити індивідуально-характерну сукупність ознак, притаманних підпису конкретної особи. Кожна з ознак, що входить до цієї сукупності, повинна бути оцінена експертом з точки зору не тільки її стійкості, але й індивідуальності, частоти зустрічаємості в підписах конкретної особи.

Ця проблема досліджувалася такими вченими-криміналістами, як: Л.Ю. Ароцкер, В.Ф. Берзін, Н.Є. Новоселецька, В.Г. Гончаренко, В.Г. Грузкова, О.В. Довженко, Н.І. Клименко, В.К. Лисиченко, В.Ф. Орлова, М.В. Салтевський, З.С. Міленевська, В.В. Ліповський, М.Я. Сегай, І.Я. Фрідман, С.А. Ципенюк, М.Є. Бондар тощо.

Дослідження зазначених науковців безумовно мають важливе значення для почеркознавчої експертизи. Однак не всі питання ідентифікації особи за підписом, які охоплює ця проблема, досліджені. Для успішного експертного дослідження слід знати чітку класифікацію підписів, виконаних у різних умовах, зокрема в умовах обмеженого зорового контролю, зміну ознак цих підписів залежно від умов виконання і врахування їх експертом у методиці дослідження. Інакше методика дослідження таких підписів є недосконалою. Необхідність поглибленого вивчення і вирішення зазначеної проблеми обумовила вибір теми даного дисертаційного дослідження.



Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до пріоритетних напрямків наукових досліджень вищих навчальних закладів МВС України на період 2001-2005 років (Рішення Колегії МВС України від 12 грудня 2000 року № 9 КМ/1), головних напрямків наукових досліджень Донецького інституту внутрішніх справ МВС України на 2001-2005 роки та Київського національного університету імені Тараса Шевченка (тема ДК 01597 “Класифікація видів науково-технічної діяльності”, тема № 97115 (ДР 0197V003329). Тема дисертації “Криміналістичне дослідження підписів, виконаних в умовах обмеженого зорового контролю” обговорена на засіданні кафедри криміналістики та криміналістичних експертиз і затверджена вченою радою Донецького інституту внутрішніх справ МВС України 11 грудня 2000 року (протокол № 6).

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розробка криміналістичного вчення про підпис: його походження, поняття, функції, види криміналістичного дослідження та вдосконалення методики дослідження підписів, виконаних в умовах обмеженого зорового контролю. Поставлена мета зумовила необхідність вирішення таких завдань:

  • здійснити аналіз теоретичних положень, які стосуються формування поняття і функцій підписів;

  • обґрунтувати положення про те, що підпис є засвідчуваним знаком особи й одним з основних реквізитів документа, який надає йому юридичної сили;

  • дослідити види дослідження підписів і їх доказове значення;

  • дослідити механізм зміни ознак підписів, виконаних в умовах обмеженого зорового контролю, і враховувати їх під час ідентифікації таких підписів;

  • розробити класифікацію підписів, виконаних в умовах обмеженого зорового контролю;

  • провести експертний експеримент з метою перевірки змін у підписах, виконаних в умовах обмеженого зорового контролю;

  • внести пропозиції експертам-криміналістам щодо оцінки і врахування під час ідентифікації підписів, виконаних в умовах обмеженого зорового контролю, зміни їх ознак;

  • дослідити особливості оцінки висновку експерта про дослідження підписів як джерела доказів органами слідства і суду.

Об’єктом дослідження є механізм виконання підписів в умовах обмеженого зорового контролю.

Предметом дослідження є закономірності класифікації підписів, виконаних в умовах обмеженого зорового контролю, встановлення в них сукупності характерних ознак і закономірності формування методики дослідження таких підписів.

Методи дослідження. Робота базується на критичному аналізі спеціально-юридичних та медичних літературних джерел. Базу дослідницької методології складає сукупність методів сучасної теорії пізнання, заснованих на філософії діалектичного розвитку загальнолюдських цінностей (із використанням таких принципів наукового мислення, як індукція і дедукція, аналіз і синтез, порівняння, спостереження).

Спеціальними методами дослідження, використаними в дисертації, є: історичний та порівняльний методи (застосовувалися при дослідженні історії формування почерку і підписів); метод системно-структурного аналізу (досліджувалися зміни, що відбулися в підписах, що виконувались в умовах обмеженого зорового контролю); статистичні методи (застосовувалися в процесі обробки й аналізу ознак підписів, що виконувалися в умовах обмеженого зорового контролю. При цьому досліджувався механізм зміни підписів під впливом збиваючих факторів (показано на складених таблицях); порівняльний метод (застосовувався в процесі порівняння ознак підписів, які виконані в звичайних умовах та в умовах обмеженого зорового контролю); соціологічний метод (забезпечував проведення анкетування серед працівників слідчих та експертно-криміналістичних підрозділів правоохоронних органів та обробку отриманих даних).



Теоретичною основою дослідження стали наукові праці українських та зарубіжних учених у галузі кримінально-процесуального права, криміналістики, зокрема судового почеркознавства (праці, що стосуються різних видів криміналістичного дослідження почерку і підписів), а також результати експерименту, проведеного автором з метою відбору і дослідження підписів, виконаних в умовах обмеженого зорового контролю.

Нормативну базу дослідження складають Конституція України, Кримінально-процесуальні кодекси України і Російської Федерації, Цивільні процесуальні кодекси України і Російської Федерації, проекти нового Кримінально-процесуального кодексу України, Закон України “Про судову експертизу” (1994 р.).

Емпіричну базу дослідження склали матеріали вивчених автором експертних справ Київського, Харківського, Донецького науково-дослідних інститутів судових експертиз, результати вивчення архівних кримінальних справ, результати опитування експертів-криміналістів та слідчих ОВС України (всього опитано 268 осіб) з метою ознайомлення з дослідженнями підписів, виконаних в умовах обмеженого зорового контролю.

Наукова новизна отриманих результатів визначається тим, що дисертація є першим в Україні комплексним монографічним дослідженням проблем підписів, виконаних в умовах обмеженого зорового контролю, і полягає в тому, що на основі аналізу теоретичних положень, які стосуються неідентифікаційних видів досліджень підписів взагалі, зокрема підписів, виконаних в умовах обмеженого зорового контролю, і результатів експериментів, проведених автором з метою відбору таких підписів у лікарнях, пропонуються особливості вдосконалення методики дослідження підписів, виконаних в умовах обмеженого зорового контролю.

За результатами дослідження сформульовано ряд положень, висновків і пропозицій, які мають ознаки новизни і виносяться на захист, зокрема:



  1. Сформульовано поняття підпису як засвідчувального знаку певної особи, і як одного із основних реквізитів документа, що надає йому юридичної сили.

  2. Показані функції підпису як засвідчувального знаку певної особи.

  3. Наведено критичний аналіз методики дослідження різних видів підписів.

  4. Досліджено на підставі проведеного експерименту механізм зміни ознак у підписах, виконаних в умовах обмеженого зорового контролю.

  5. Розроблено класифікацію підписів, виконаних в умовах обмеженого зорового контролю.

  6. Сформульовано рекомендації щодо побудови методики експертного дослідження підписів, виконаних в умовах обмеженого зорового контролю.

  7. Показано особливості оцінки органами слідства і суду висновку експерта щодо дослідження підписів як джерела доказів у справі.

Наукове та практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що вони можуть бути реалізовані в таких сферах:

  • у науково-дослідній – положення, розроблені в дисертації, можуть служити теоретичною базою для подальшої розробки питань, пов’язаних з дослідженням підписів, виконаних в умовах обмеженого зорового контролю;

  • у навчальному процесі – положення цієї роботи можуть бути використані під час вивчення в юридичних закладах освіти нормативного курсу криміналістики і спецкурсів “Проблеми ідентифікації”, “Теорія і практика судової експертизи”, “Почеркознавча експертиза”;

  • в експертній практиці – сформульовані автором пропозиції можуть бути використані для подальшого вдосконалення методики експертного дослідження.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки дисертаційної роботи оприлюднені у виступах автора на засіданнях кафедри криміналістики та криміналістичних експертиз Донецького інституту внутрішніх справ МВС України, кафедри криміналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка, наукових конференціях і навчально-методичних семінарах: міжнародній науково-практичній конференції “Теорія та практика криміналістичного забезпечення розкриття та розслідування злочинів у сучасних умовах” (м. Київ, 27-28 березня 2001 р.); міжвузівській науково-практичній конференції “Уголовно-процессуальные и криминалистические проблемы борьбы с преступностью в современных условиях” (Російська Федерація, м. Орел, 30 січня 2002 р.); міжвузівській науково-практичній конференції “Використання сучасних досягнень криміналістики у боротьбі зі злочинністю” (м. Донецьк, 12 квітня 2002 р.); навчально-методичному семінарі “Сучасні проблеми судово-почеркознавчої експертизи та шляхи її вдосконалення” (м. Київ, 22 травня 2002 р.).

Результати дослідження неодноразово використовувались дисертанткою під час проведення практичних занять на слідчо-криміналістичному факультеті Донецького інституту внутрішніх справ МВС України з курсу “Криміналістика” і спецкурсу “Почеркознавча експертиза”, а також у науково-дослідній роботі кафедри.



Публікації. Основні теоретичні положення, висновки та рекомендації, які були сформульовані в дисертації, викладені автором у чотирьох наукових статтях та чотирьох тезах виступів на наукових конференціях.

Структура дисертації обумовлена метою і предметом дослідження, відповідає логіці наукового пошуку і вимогам ВАК України і складається із вступу, двох розділів, які включають сім підрозділів, висновків, списку використаних літературних джерел та додатків. Загальний обсяг дисертації становить 198 сторінок, з них основний текст дисертації 170 сторінок, список літературних джерел – 180 найменувань, додатки – 12 сторінок.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі обґрунтовується вибір і актуальність теми дисертації, визначається зв’язок роботи з науковими програмами, характеризується ступінь її наукової розробки, визначається мета, завдання, об’єкт, предмет та методологічна основа дослідження, формулюються положення, які виносяться на захист, розкривається їх наукова новизна, з’ясовуються питання теоретичної і практичної значимості роботи, висвітлюються результати апробації дослідження.

У розділі першому “Теоретичні основи дослідження підписів”, який складається із трьох підрозділів, присвячених формуванню поняття підпису на основі розвитку писемності, його структурі, ознакам, функціям та видам дослідження в почеркознавчій експертизі, описані основні види дослідження підписів: класифікаційні, ідентифікаційні, неідентифікаційні (діагностичні) та ситуаційні; наведені неідентифікаційні види дослідження підписів, зокрема підписів, що виконані в умовах обмеженого зорового контролю.

У першому підрозділі “Поняття підпису як засвідчувального знаку, його ознаки” показана історія розвитку писемності і походження підпису. На основі аналізу визначень підпису, запропонованих вченими-криміналістами А.А. Єлісєєвим, В.В. Ліповським, Л.Ф. Сонцевою, В.Ф. Орловою та іншими, зроблено висновок, що підпис – це особливий вид рукопису, що базується на динамічному стереотипі і часових зв'язках та ілюструє прізвище конкретної особи (іноді ініціали, ім'я та по батькові) у вигляді літер або умовних письмових знаків, виконаний цією особою власноручно, із засвідчувальною метою на певному матеріальному носії. Або підпис цезнак, що засвідчує особу виконавця, і є одним із основних реквізитів документу, що надає йому юридичної сили. Наведено загальну структуру підпису й ознаки, що характеризують його будову або склад; транскрипцію (загальна будова графічного зображення, що позначає прізвище або ім’я особи, що підписалася); загальний вигляд (геометричне зображення підпису, яке визначається загальною конфігурацією його літер та елементів, а також їх взаємним розташуванням); ступінь і характер сформованості письмово-рухових навичок (виробленість підпису, темп виконання та конструктивна складність підпису); переважна форма і напрямок рухів; суцільна зв’язність; ступінь надавлювання; просторова орієнтація підпису та рухів, якими він виконаний.

Вплив на формування загального вигляду підпису мають знаряддя та матеріали письма, а також інші об’єктивні (зовнішні) і суб’єктивні (фізіологічні) фактори.



У другому підрозділі “Види дослідження підписів” показано основні види почеркового дослідження підписів: ідентифікаційні, класифікаційні, неідентифікаційні (діагностичні) та ситуаційні.

Ідентифікаційні дослідження пов’язані зі встановленням конкретного виконавця підпису або виконання однією особою різних підписів, окремих фрагментів підпису тощо. Дослідження підписів посідає значне місце серед ідентифікаційних почеркознавчих експертиз. Це малоінформативні об’єкти, під час дослідження яких у багатьох випадках буває неможливо відповісти на поставлені запитання.

Класифікаційні дослідження передбачають встановлення за допомогою підписів і почерку властивостей особи, характерних для певних груп осіб-виконавців. Додатково проводиться психічна та психолого-почеркознавча експертизи з метою визначення типу і властивостей нервової системи людини (особливо темпераменту), патологічних її особливостей і рис характеру.

Неідентифікаційні (діагностичні) дослідження передбачають розпізнання часу та умов виконання конкретного підпису і стану його виконавця. Теорія і методика діагностичних досліджень у судово-почеркознавчій експертизі знаходяться ще в стадії розробки. Структура діагностичного процесу залежить від умов вирішення завдань, які можна поділити на:

  • завдання, мета яких досягається завжди;

  • завдання, які вирішуються лише за наявності досліджуваного об’єкта.

У даному підрозділі показуються випадки, коли людина в процесі свого життя, професійної діяльності або в побутовій сфері зустрічається з необхідністю засвідчення документів у різних умовах (у незручній позі, стані фізичної втоми, низької чи високої температури, алкогольного чи наркотичного сп’яніння або в інших станах з обмеженням зорового контролю).

Досліджуючи підписи з метою ідентифікації особи, експерт за наявності достатнього комплексу ознак, що характеризують її, може дійти висновку про стан особи або умови виконання підпису. Отже, в експертних дослідженнях підписів, що виконані в незвичайних умовах, виділяють дві мети:



  • основну – ідентифікаційну, спрямовану на встановлення тотожності особи за підписом;

  • проміжну – діагностичну, пов’язану з визначенням стану особи, що виконувала досліджуваний підпис, і причин, які обумовили зміну безпосереднього об’єкта дослідження.

Ідентифікаційні і діагностичні дослідження в зазначених вище завданнях тісно пов’язані між собою. Найчастіше діагностувати конкретну причину можна тільки в процесі ідентифікації, а в цей процес як один з етапів входить діагностування.

Проте встановлення стану особи та незвичайних умов виконання підпису може бути і основним самостійним завданням.

У разі позитивного вирішення питання про виконання підпису у незвичайних умовах у процесі діагностичного дослідження передбачається розпізнання їх на рівні роду (тимчасові та відносно постійні), виду (штучні – суб’єктивні і природні – об’єктивні), групи (зовнішні та внутрішні у межах виду природних) або конкретної причини, що є збиваючою.

До збиваючих факторів (незначних, середніх та сильних) належать зовнішні (незвичний пишучий прилад, зовнішнє обмеження зорового контролю, транспорт, що рухається, і т.д.) і внутрішні (хворобливий стан, стан алкогольного чи наркотичного сп’яніння, незвичний психофізіологічний стан).

Недосконалість методики дослідження підписів, виконаних у незвичайних умовах, часто приводить до альтернативного вирішення експертами діагностичної підзадачі, тому для вдосконалення цієї методики необхідне подальше вивчення механізму виконання таких підписів особою у незвичайному стані й умовах. Аналіз і узагальнення експертної практики дозволили виділити найбільш типові завдання експертизи підписів, виконаних у незвичайних умовах, інтерпретація яких викликає труднощі. Таким завданням виявилась диференціація підписів, виконаних у різних станах, підписів, виконаних з наслідуванням за пам’яттю. Різні за механізмом впливу збиваючі фактори слабко диференціюються за окремими ознаками. У зв’язку з цим вченими-криміналістами Л.Ю. Ароцкером, В.Г. Грузковою, З.С. Міленевською, В.В. Ліповським, С.А. Ципенюк, М.Є. Бондар, О.В. Довженко, В.Ф. Орловою, А.І. Манцвєтовою, Н.Є. Новоселецькою було проведено експериментальне дослідження, спрямоване на розробку методів вирішення такого завдання. Статистично значима інформативність ознак дозволила розробити модельний метод вирішення діагностичної задачі.

Ситуаційні дослідження передбачають встановлення взаємозв’язку підписів і подій або обстановки (урахування всіх сторін ситуації: часу, місця, структури, способу скоєння злочину, засобів, що застосовувалися для його вчинення). Діяльність експерта в ситуаційній експертизі відмежовується від слідчих дій, направлених на встановлення та вивчення механізму злочину. Різниця в тому, що експерт, вирішуючи завдання експертизи, володіє спеціальними знаннями з тієї чи іншої предметної судової науки, а під час проведення слідчих дій слідчий сам встановлює ситуацію безпосередньо на місці, а у ряді випадків він це робить за участю спеціаліста. Матеріальна обстановка об’єкта розглядається як система з внутрішньо-зовнішньою структурою. Експерт дає висновок про наявність або відсутність причинного зв’язку між обстановкою і виконаним підписом.

Незважаючи на деяку подібність між діагностичними і ситуаційними дослідженнями, кожне з них має специфічні особливості.



У третьому підрозділі “Завдання криміналістичного дослідження підписів, виконаних в умовах обмеженого зорового контролю” аналізуються види незвичайних умов виконання підписів (відносно постійні – умови, які спричинила хвороба, що продовжується досить тривалий час; тимчасові (штучні та природні) – умови, що навмисно спричинив сам виконавець підпису); визначаються поняття нормального та послабленого зорового контролю, а також його обмеження:

  • під нормальним зоровим контролем слід розуміти здоровий стан очей виконавця;

  • під послабленим зоровим контролем розуміють випадки, коли людина зазнала травми ока (очей) або має якесь захворювання очей;

  • під обмеженим зоровим контролем слід розуміти випадки, коли людина має нормальний зір, проте візуальний контроль за виконанням підпису ускладнюється під впливом збиваючих факторів.

В експертній практиці трапляються випадки, коли на дослідження надходять документи, нелегально переслані з місць позбавлення волі, і записки, виявлені на місці злочину, що виконані при поганому освітленні або в темряві. У процесі дослідження таких рукописів експерт зустрічається з певними труднощами в оцінці виявлених розходжень ознак за наявності істотних збіжних ознак.

Оцінюючи сучасний стан дослідження підписів, виконаних в умовах обмеженого зорового контролю, автор дійшов висновку, що ця проблема потребує подальшого розв’язання і вдосконалення методики експертного дослідження підписів. Необхідне проведення експертних експериментів із залученням спеціалістів різних галузей знань (медиків, психологів, психіатрів та ін.) з метою встановлення станів та умов обмеженого зорового контролю та більш точної діагностики збиваючих факторів і визначення стійкості ознак підписів цієї групи.



У розділі другому “Особливості методики криміналістичного дослідження підписів, виконаних в умовах обмеженого зорового контролю”, який складається із чотирьох підрозділів, розглядаються поняття і основні етапи методики дослідження підписів, експертний експеримент як складова методики дослідження та його значення, характерні особливості підписів, виконаних в умовах обмеженого зорового контролю, їх оцінка і врахування в методиці дослідження, висновок експерта з дослідження підписів як джерело доказів у справі.

У першому підрозділі “Поняття і основні етапи методики дослідження підписів” розкриваються питання, пов’язані з поняттям методики як системи наукових методів (технічних засобів і прийомів), що застосовуються під час вивчення об’єктів. Її метою є встановлення фактів, які належать до предмета, роду, виду або підвиду судової експертизи.

Методика експертного дослідження – це програма вирішення експертного завдання, що складається з послідовних робочих і логічних операцій, які припускають застосування системи визначених методів дослідження, розроблена для досягнення цієї мети.

Експертна методика визначає загальну методику дослідження, окремі методики і методики конкретного експертного дослідження. Усі вони мають однотипну структуру, однак кожна має свої характерні особливості. Дослідження підписів як засвідчувального знаку конкретної особи, як правило, проводитися послідовно, у два етапи:



  • вирішення питання про справжність підпису;

  • встановлення виконавця несправжнього підпису.

У випадку встановлення справжності підпису відпадає необхідність у проведенні другого етапу.

Автор показує, що методика дослідження підписів включає загальновизначені етапи: підготовку (огляд об’єктів), їх роздільне дослідження, аналіз і оцінку результатів дослідження і формулювання висновків.



На підготовчому етапі експерт шляхом зовнішнього огляду визначає цілісність упакування, наявність відбитків печаток та посвідчувальних написів на них, перевіряє цілісність доставлених матеріалів і об’єктів, їх достатність і відповідність питанням, зазначеним у постанові; знайомиться із завданнями дослідження і поставленими запитаннями, визначає можливість їх вирішення в рамках призначеної експертизи.

Роздільне дослідження починається з огляду документів, що досліджуються (рукописні, друковані), виявлення підписів як об’єктів дослідження, їх характерних особливостей і ознак. Спочатку вивчають загальні, а потім окремі ознаки підписів. Відібрані ознаки формують у сукупність, котру оцінюють як стійку, характерну для об’єкта, що досліджується, відмічають варіаційність ознак почерку, з’ясовують їх походження і зв’язок зі стійкою сукупністю ознак. Застосовуючи аналогічну методику, окремо досліджують подані зразки підписів та почерку (вільні та експериментальні).

Порівняльне дослідження складається із порівняння ознак досліджуваного підпису й ознак, виявлених у підписах, наданих як експериментальні зразки, для чого встановлюється їх індивідуальна сукупність. Безпосереднє порівняння здійснюється зіставленням кожної ознаки по черзі одна з одною й у сукупності. При цьому увагу звертають на ознаки, що не збігаються, ступінь їх відмінності та відмічають їх повторюваність і причини появи.

На оціночному етапі експерт аналізує ознаки, що збігаються або розрізняються в досліджуваному підписі і в зразках підписів, і на підставі внутрішнього переконання та даних порівняння оцінює встановлену сукупність як стійку, що належить конкретній особі. Разом з тим експерт аналізує розбіжності ознак, виявляє їх походження і кореляційний зв’язок зі збігом ознак, які увійшли в індивідуальну сукупність, і оцінює їх стійкість або нестійкість (випадковість).

Потім експерт на підставі їх оцінки формулює свій висновок у категоричній (позитивній або негативній) формі, вірогідній (позитивній або негативній) формі чи у формі неможливості встановлення виконавця підпису.



У другому підрозділі “Експеримент – як складова частина методики дослідження підписів і його значення” дисертант показує, що експеримент є методом наукового пізнання і знайшов широке використання в різних науках. Експертний експеримент є одним із методів дослідження, що застосовується в криміналістиці. В експертному дослідженні експеримент застосовується з метою вирішення окремих питань конкретного механізму слідоутворення, загальні закономірності якого стають відомі експерту після вивчення об’єктів дослідження.

Експертний експеримент – складова частина методики дослідження, факультативна стадія порівняльного дослідження. Сутність його полягає в проведенні дослідів з метою встановлення конкретних фактів і причинного зв’язку між ними, з’ясування механізму слідоутворення, одержання зразків для порівняльного дослідження. Результати експертного експерименту мають доказове значення лише у разі їхнього відображення у висновках експерта.

Автором був проведений експеримент з метою визначення стійкості ознак у підписах, що виконані в умовах обмеження зорового контролю.

Експеримент переслідував дві мети ідентифікаційного і неідентифікаційного характеру. Першою метою була спроба виявити ознаки (сукупність ознак), що інформують дослідника про вплив на підписи конкретних незвичайних умов — захворювання органів зору, виконання підписів в умовах обмеженого зорового контролю, а так само за його відсутності. Другою метою було встановлення ступеня зміни ознак підпису і, відповідно, можливості встановлення за ним його виконавця.

Експериментальне дослідження проводилося на базі офтальмологічних установ: Донецької обласної клінічної лікарні ім. Калініна і міської лікарні №2 м. Макіївки з 50 особами.

Першою групою випробуваних були особи, які страждають на захворювання органів зору. Найбільш небезпечним захворюванням очей є глаукома. При будь-якій формі глаукоми поступово знижується гострота зору, відбувається обмеження поля зору й атрофія зорового нерва. Глаукома найчастіше є причиною сліпоти.

У кожного учасника експерименту було відібрано не менше 30 підписів, виконаних у період хвороби, у зручній для конкретного виконавця позі: сидячи за столом, положення аркуша паперу – горизонтальне, рівна і гладка поверхня, прилад для письма – кулькова ручка, виконавці: чоловіки і жінки у віці від 50 до 70 років, втрата зору 70-100%. Порівняльним матеріалом були вільні зразки підписів і почерку досліджуваних осіб, виконані до хвороби (3-5 аркушів почерку і 10-15 підписів кожного випробуваного). На кожну особу була складена анкета, що містить відомості про виконавця: вік, стать, професія чи характер виконуваної роботи, освіта, письмова практика і ступінь (у %) втрати зору (ступінь втрати зору визначався лікарем-офтальмологом). Ступінь виробленості підписів і почерку випробуваних був середнім і високим. Експериментальний матеріал оброблявся з використанням традиційної методики ідентифікаційного дослідження підписів.

Результати проведеного експерименту дозволили встановити: яким змінам піддаються ознаки підпису при письмі без зорового контролю чи з його обмеженням, можливості ідентифікації особи за такими підписами, а також вирішення питань неідентифікаційного значення про незвичайні умови виконання досліджуваного підпису.



У третьому підрозділі “Характерні особливості підписів, виконаних в умовах обмеженого зорового контролю, та їх оцінка” показуються результати проведеного дисертантом спеціального дослідження, що дозволили встановити:

  • яким змінам піддаються ознаки підпису при письмі без зорового контролю чи з його обмеженням;

  • чи можлива ідентифікація особи за підписами, виконаними без зорового контролю чи з його обмеженням;

  • чи можуть бути вирішені питання неідентифікаційного значення – встановлення конкретних умов виконання досліджуваного підпису.

Після обробки експериментальних даних автором були встановлені зміни таких загальних ознак у підписах, виконаних в умовах обмеженого зорового контролю:

Уповільнився темп виконання підпису.

Уповільнення темпу виконання підпису супроводжувалося ретельним виконанням кожного елемента підпису за загального збереження ступеня зв’язності, більш деформованою формою елементів, що не читаються, і деякою втратою елементів букв. Спостерігалося повернення до безбуквених варіантів підписів (зі збереженням розчерку), підсилювався натиск, знижувався ступінь координації рухів, петельні штрихи ставали кутастими, висхідні штрихи — звивистими; змінювалося розміщення штрихів і збільшувався розмір елементів підпису.

Змінилися окремі ознаки букв:


  • загальна будова букв і штрихів;

  • особливості напрямку рухів при їхньому виконанні;

  • форма площ, обкреслених штрихами підписів;

  • спосіб зв’язування елементів підписів;

  • співвідношення розмірів елементів (збільшення підрядкових петельних, початкових і заключних штрихів);

  • розташування точок з’єднання і перетинання штрихів (у буквеній частині);

  • відносне розташування штрихів, виконаних окремими рухами (переміщення їх ближче до початку підпису);

  • особливості ліній верхніх і нижніх закінчень штрихів підписів.

Зміна вказаних ознак у ряді випадків утруднює дослідження, що має на меті вирішення питання про справжність підписів та про умови, в яких цей підпис виконаний. Зміни зазначених ознак, як правило, спостерігалися в осіб, що мають спрощений підпис, зі значною деформацією її елементів.

Отримані в результаті експерименту дані про стійкість і змінюваність ознак підпису дозволяють відмежувати підписи, виконані в умовах обмеженого зорового контролю, від підписів, виконаних з наслідуванням справжнім підписам осіб, або підписам, які виконані із навмисним уповільненням темпу.

У підписах, що виконані при обмеженому зоровому контролі, звичайно спостерігається збіг із підписами, які виконані у звичайних умовах. В основному це збіг транскрипції підпису, нахилу і розміру штрихів, якими він виконаний, зв’язності розміщення штрихів. Поряд з цим відзначається наявність необґрунтованих зупинок під час виконання підписів, звивистість та ламаність штрихів.

Змінився розмір штрихів підпису.

Зміна розміру штрихів підпису відбувається внаслідок неможливості візуально контролювати виконання підпису.

Встановлено, що збільшення розміру штрихів не викликає змін більшості ознак підписів.

Зміні піддавалися лише такі ознаки:



  • розташування підпису щодо бланкового рядка;

  • темп письма (деяке зниження);

  • ступінь зв’язності штрихів (деяке зменшення);

  • розміщення елементів і ступеня натиску (у бік збільшення).

Спостерігалося нерівномірне збільшення елементів підпису (великі букви менше рядкових), і значна виразність з’єднань штрихів.

У підписах, які виконані зменшеними за розміром штрихами, виявилися стійкими всі топографічні і загальні ознаки, крім:



  • темпу письма (деяке зниження);

  • ступеня натиску (посилення);

  • розміщення штрихів (стає більш вузьким).

Спостерігалися деякі зміни ознак у порівнянні з підписами, виконаними у звичайних умовах. Окремі ознаки виявилися стійкими, однак спостерігалося нерівномірне зменшення заголовних і рядкових елементів букв.

Змінився нахил штрихів підпису.

Зміна нахилу подовжніх осей штрихів підпису відбувалася в результаті незвичного розташування руки стосовно документа, на який наноситься підпис, і документа стосовно особи, що його підписує.



Зміна розташування паперу стосовно особи, що виконує підпис. Стійкою при зміні розташування паперу (документа) залишилася більшість топографічних, загальних і окремих ознак.

Деякій зміні піддавалися лише такі ознаки:



  • топографічні — напрямок лінії підпису (піднімається більше вгору);

  • загальні — темп письма (незначне зниження); розміщення елементів; нахил (положення основних штрихів у більшості випадків стає вертикальним); розмір штрихів (незначне збільшення), ступінь натиску (посилення);

  • окремі — загальна будова елементів підпису й особливості напрямку рухів при їхньому виконанні, форма і розмір площ, окреслених штрихами підпису, спосіб з’єднання штрихів (особливо в середній частині підпису і у безбуквених штрихах), співвідношення розмірів елементів (особливо рядкових і підрядкових штрихів), розташування точок перетинання штрихів (переміщення вгору), співвідношення нахилів, форма, розмір і місце розташування окремих штрихів, будова ліній верхніх і нижніх закінчень штрихів.

Найбільш стійкими ознаками підписів, які виконані в умовах обмеження зорового контролю, при зміні розташування паперу виявилися:

    • топографічні — напрямок лінії підпису і розташування підпису щодо бланкового рядка;

    • загальні — форма лінії основи підпису, ступінь зв’язності, нахил штрихів;

    • окремі — форма, розмір і відносне розташування розчерку, місце розташування точки початку, спосіб початку підпису, співвідношення нахилів основних штрихів, розташування точок з’єднання безбуквених штрихів.

Таким чином, зміна розміщення паперу під час виконання підпису в умовах обмеженого зорового контролю призводить до істотних змін більшості ідентифікаційних ознак підпису, що ускладнює його дослідження.

У всіх випадках, з урахуванням зазначених вище змін ознак підпису при письмі з обмеженим зоровим контролем, ідентифікація особи за такими підписами виявилася можливою.

Письмо без зорового контролю і при обмеженому зоровому контролі має свої характерні ознаки, що дають можливість вирішувати завдання неідентифікаційного характеру – встановлення умов виконання підпису.

До таких ознак належать:


  • уповільнення темпу виконання підписів;

  • пропуски штрихів або наявність зайвих штрихів;

  • перестановка букв у підписі;

  • спадні або пересічні лінії підпису;

  • хвилясті за формою рядки;

  • великий розмір і розгін букв;

  • нестійкий нахил букв.

Ці дані свідчать про виконання підписів в умовах обмеженого зорового контролю і можуть бути використані в роботі як експертами-почеркознавцями під час дослідження підписів, так і працівниками судових і слідчих органів з метою визначення умов, у яких виконувався підпис.

У четвертому підрозділі “Висновок експерта з дослідження підписів як джерело доказів у справі і його оцінка” наголошується на тому, що висновок експерта є одним із джерел доказів згідно до ст. 75 КПК України. В експертному висновку експерт на основі проведеного дослідження підписів шляхом використання спеціальних знань повідомляє судово-слідчим та іншим правоохоронним органам свій висновок про наявність тотожності або її відсутність, а також про стан і умови виконання підпису. Такий висновок дозволяє з’ясувати важливі обставини злочину, що розслідується, сприяє встановленню істини у справі і викриттю винних. Фактичні дані, що містяться у висновках експерта, згідно з класифікацією доказів можуть бути як виправдовуючими, так і викриваючими. Разом з тим, жоден з них не може бути покладений в основу того чи іншого рішення у справі без всебічної і глибокої оцінки і зіставлення з іншими доказами (ст. 67 КПК України).

Вчені в галузі кримінального процесу і криміналістики розрізняють зовнішню і внутрішню оцінку висновку експерта. Зовнішня оцінка висновку експерта проводиться з процесуальної, тактичної, фактичної, науково-методичної, логічної, граматичної точок зору органами слідства і суду. Внутрішню оцінку проводять самі експерти. Цією проблемою займалися Л.Ю. Ароцкер, А.І. Вінберг, Р.С. Белкін, В.Я. Колдін, В.Г. Гончаренко, В.Є. Коновалова, М.М. Міхеєнко, В.Т. Нор, О.О. Ейсман, О.Р. Шляхов, М.Я. Сегай, Н.І. Клименко, В.П. Колмакова, В.К. Лисиченко, М.В. Салтевський, В.П. Шибіко, І.Я. Фрідман, М.Є. Шумило, В.Ю. Шепітько та інші.

Науково-методичною оцінкою висновку експерта з дослідження підписів є оцінка ознак підпису, які експерт поклав в основу висновку, що робиться на підставі вивчення та перевірки фотографій, схем, таблиць, комп’ютерної графіки. Експерт повинен детально описувати загальні і окремі ознаки підписів, які збігаються або відрізняються. Якщо розбіжності не пояснені, їх причини не з’ясовані, то дослідження буде однобічним і недосконалим. Ознаки оцінюються з позицій їх індивідуальності, стійкості, достатності для певного висновку.

Експерт оцінює результати дослідження за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується не тільки на об’єктивних даних, а і на тлумаченні і поясненні їх. Оцінка за внутрішнім переконанням означає, що експерт під час аналізу встановлених дослідженням ознак і формулювання своїх висновків зв’язаний тільки результатами виконаних досліджень і є незалежним (на нього не може бути здійснено тиск).

Ст. 201 КПК України дає право слідчому допитати експерта з метою одержання роз’яснення або доповнення висновку. Аналогічне право надається і суду (ст.311 КПК України). Цим самим закон забезпечує особі, яка оцінює висновок експерта, можливість перевірити процес дослідження і оцінити висновок з позиції логічної послідовності, його повноти, обґрунтованості і незаперечності

Якщо оцінкою висновку експерта встановлені недоліки призначається додаткова чи повторна експертиза. Всі судові експертизи підписів, незалежно від послідовності їх проведення, в процесуальному відношенні рівноцінні. Правильна оцінка висновку експерта, як одного з джерел доказів – необхідна умова якості висновку, а тому і успішного виконання завдань, що стоять перед правосуддям.

Результати оцінки висновку експерта слідчим, судом та іншими правоохоронними органами фіксуються в ряді процесуальних документів: постанові про пред’явлення обвинувачення, обвинувальному висновку, постанові про припинення справи, вироку суду з кримінальних справ, рішенні суду з цивільних справ, протоколі судового засідання, провадженнях касаційної та наглядової інстанцій.

У висновках викладено найбільш важливі теоретичні та практичні результати дисертаційного дослідження щодо криміналістичного дослідження підписів, виконаних в умовах обмеженого зорового контролю.

1. На підставі загального розвитку писемності і проведення почеркознавчих експертиз сформульовано визначення підпису:



Підпис – особливий вид рукопису, що базується на динамічному стереотипі і часових зв’язках та ілюструє прізвище конкретної особи у вигляді літер або умовних письмових знаків, виконаних цією особою власноручно із засвідчувальною метою на певному матеріальному носії.

Або підпис – це засвідчувальний знак особи і один із основних реквізитів документа, який надає йому юридичної сили.

Наведені основні елементи підпису: транскрипція (графічне зображення, що означає прізвище або ім’я особи, що підписалася) загальний вигляд (його геометричне зображення), побудова, переважна форма, протяжність і напрямок рухів, ступінь їх зв’язності, надавлювання та розміщування відносно реквізитів документа. Класифіковані загальні й окремі ознаки підпису, що дозволяють ідентифікувати особу, яка його виконала.

2. Показані основні види експертного дослідження підписів: класифікаційні, ідентифікаційні, неідентифікаційні, ситуаційні.

3. На підставі вивчення експертної практики показано, що методика неідентифікаційних досліджень підписів, виконаних у незвичайних умовах, зокрема з обмеженням зорового контролю, є складною, бо таким підписам притаманні зміни ознак, які повинен вміти оцінити і врахувати експерт під час дослідження.

Тому експертам-почеркознавцям потрібні вузькоспрямовані методики найбільш поширених ситуацій неідентифікаційного дослідження підписів в умовах наявності різних збиваючих факторів: зовнішніх – незвичайний пишучий прилад, зовнішнє обмеження зорового контролю, транспорт, що рухається; внутрішніх – хворобливий стан (хвороби очей), душевні розлади, стан алкогольного чи наркотичного сп’яніння, незвичайний психофізіологічний стан, які потрібно враховувати в ідентифікаційному дослідженні.

4. Такою окремою методикою, яка розроблялась автором є дослідження підписів, виконаних в умовах обмеженого зорового контролю (різноманітні пошкодження і травми очей людини, захворювання очей виконавця підпису і відсутність окулярів чи контактних лінз, якими користується особа).

Підписи, виконані вказаними особами, можна класифікувати на такі, що виконані: в повній темряві, із свідомою відмовою від зорового контролю, з послабленням зорово контролю в результаті хвороби чи травми очей, з виключенням зорового контролю якоюсь перешкодою при нормальному освітлюванні (природному і штучному).

5. Результати проведеного автором експерименту показали, що підписи, виконані в умовах обмеженого зорового контролю, піддаються певним змінам, проте за такими підписами можлива ідентифікація особи, якою вони виконані. Характерні ознаки таких підписів дозволяють вирішити і питання неідентифікаційного характеру про виконання підписів в незвичайних умовах.

Під час криміналістичного дослідження таких підписів експерти-почеркознавці повинні враховувати ці зміни ознак при оцінці встановлених ними збігів або розбіжностей ознак таких підписів.

6. Відбір експериментальних зразків для дослідження підписів, виконаних в умовах обмеженого зорового контролю, слід проводити в таких же умовах, в яких виконувались досліджені підписи. Крім експериментальних зразків підписів, відібраних у спеціальних умовах, експерту необхідно надавати вільні та експериментальні зразки підписів, виконаних у звичайних умовах.

7. Пропозиції автора за результатами дослідження підписів, виконаних в умовах обмеженого зорового контролю, можуть використовуватися експертними закладами, з метою вдосконалення методики криміналістичного дослідження підписів, слідчими і суддями для оцінки доказового значення сформульованого висновку експерта.



Основні положення і висновки дисертаційного дослідження

викладені в таких публікаціях автора:


  1. Коміссарова Н.О. Підпис – як засвідчувальний знак // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. – Донецьк: ДІВС, 2001. - № 1. – С.219-225.

  2. Коміссарова Н.О. Визначення обмеженого зорового контролю при почеркознавчих дослідженнях // Вісник Луганського інституту внутрішніх справ МВС України імені 10-річчя незалежності України. – Луганськ, 2002. - №1. – С.190-194.

  3. Коміссарова Н.О. Особливості проведення експерименту при дослідженні підписів, виконаних в умовах обмеженого зорового контролю // Вісник “Юридичні науки”. – Київ: ВПЦ “Київський університет”, 2002. - № 45-48. – С.302-304.

  4. Коміссарова Н.О. Основні етапи експертної методики при дослідженні підписів // Вісник Луганської академії внутрішніх справ МВС України імені 10-річчя незалежності України. – Луганськ, 2002. - №4. – С.177-185.

  5. Коміссарова Н.О., Малишева М.М. Дослідження підписів, виконаних в умовах обмеженого зорового контролю // Використання сучасних досягнень криміналістики у боротьбі зі злочинністю: Матеріали міжвуз. наук.-практ. конференції. – Донецьк: ДІВС, 2002. – С. 440-444.

  6. Коміссарова Н.О. Підпис як засвідчувальний знак та його значення // Теорія та практика криміналістичного забезпечення розкриття та розслідування злочинів у сучасних умовах: Тези доп. міжнар. наук.-практ. конференції. – Ч.1. – К.: Національна академія внутрішніх справ України, 2001. – С. 270-273.

  7. Комиссарова Н.А. Криминалистическое значение распознания подписей, выполненных в особых условиях // Уголовно-процесуальные и криминалистические проблемы борьбы с преступностью в современных условиях: Материалы межвузовской научно-практической конференции. – Выпуск. 5. – Орел: ОрЮИ МВД России, 2002. – С.105-107.

  8. Коміссарова Н.О., Одерій О.В. Криміналістичне значення розпізнання підписів, виконаних в особливих умовах // Сучасні проблеми судово-почеркознавчої експертизи та шляхи її вдосконалення: Тези доповідей навчально-методичного семінару. – К.:ДНДЕКЦ МВС України, 2002. – С.58-63.


ч. 1 ч. 2 следующая страница >>
скачать файл

Смотрите также: