скачать файл
ч. 1 ч. 2 ... ч. 14 ч. 15

Запобігання торгівлі людьми: інформаційно-методичні матеріали

Горват Л.П., Литвиненко О.С., Сурніна Т.М., Шкутько Г.Г. Запобігання торгівлі людьми: інформаційно-методичні матеріали. - Луганськ: Управління у справах сім`ї, молоді та спорту Луганської обласної державної адміністрації, ОКУ «Луганський обласний центр роботи з жінками», 2009.

Збірка містить нормативно-правові акти з питань, які стосуються попередження торгівлі людьми. Розкриває систему соціальної профілактики торгівлі людьми. Дає визначення сутності поняття соціальної профілактики торгівлі людьми, розкрито її види, форми та методи. Проаналізовані явища торгівлі людьми на сучасному етапі розвитку українського суспільства, його причини, масштаби, тенденції розвитку, засоби протидії, визначено систему суб'єктів соціальної профілактики торгівлі людьми. Розкриваються основні форми первинної, вторинної і третинної профілактики торгівлі людьми та роль органів державної влади й неурядових організацій, які задіяні у виконанні Державної програми протидії торгівлі людьми на період до 2010 року.

ЗМІСТ


ПЕРЕДМОВА

РОЗДІЛ 1. ТОРГІВЛЯ ЛЮДЬМИ: ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ, СИТУАЦІЯ НА НАЦІОНАЛЬНОМУ РІВНІ

1.1. Визначення поняття

1.2. «Торгівля людьми» та «торгівля жінками»: співвідношення термінів

1.3. Торгівля дітьми, комерційна сексуальна експлуатація дітей, використання найгірших форм дитячої праці

1.4. Історичний аспект проблеми

1.5. Причини виникнення цього явища в Україні

1.6. Шляхи потрапляння українських громадян до тенет торгівців людьми

1.7. Концептуальні засади державної політики України у сфері протидії торгівлі людьми

РОЗДІЛ 2. КОНЦЕПЦІЯ СОЦІАЛЬНОЇ ПРОФІЛАКТИКИ ТОРГІВЛІ ЛЮДЬМИ

2.1. Поняття про соціальну профілактику торгівлі людьми

2.2. Доцільність соціальної профілактики з попередження торгівлі людьми серед населення

2.3. Мета, завдання і принципи соціальної роботи з попередження торгівлі людьми

2.4. Форми соціальної профілактики з попередження торгівлі людьми

2.5. «Гаряча лінія» як форма надання соціальної допомоги постраждалим від торгівлі людьми

2.6. Надання допомоги потерпілим від торгівлі людьми

РОЗДІЛ 3. МЕХАНІЗМИ КООРДИНАЦІЇ ТА СПІВПРАЦІ У НАПРЯМІ ПРОТИДІЇ ТОРГІВЛІ ЛЮДЬМИ

3.1. Координація реалізації Комплексної програми протидії торгівлі людьми

3.2. Роль органів державної влади у здійсненні соціальної профілактики торгівлі людьми

3.3. Роль неурядових організацій у здійсненні соціальної профілактики торгівлі людьми

ДОДАТКИ

Конвенція Організації Об'єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності ООН, 2000 рік)



Закон України «Про ратифікацію Конвенції Організації Об'єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності та протоколів, що її доповнюють»

Протокол про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, і покарання за неї, що доповнює Конвенцію Організації Об'єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності

Закон України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо вдосконалення відповідальності за торгівлю людьми та втягнення в заняття проституцією»

Постанова Кабінету Міністрів України від 7 березня 2007 № 410 «Про затвердження Державної програми протидії торгівлі людьми на період до 2010 року»

Обласна програма протидії торгівлі людьми на період до 2010 року (рішення обласної ради від 21.03.2008 № 1/25)

ЛІТЕРАТУРА

Передмова

З розвитком правової соціальної держави особливо актуалізуються питання захисту прав та свобод всіх громадян. Відповідно до Конституції України «людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю», і головний обов'язок держави - утвердження та забезпечення прав і свобод людини (стаття 3). Тому торгівля людьми є грубим їх порушенням і розглядається на міжнародному рівні як злочин, що карається законом.

Торгівля людьми може здійснюватися як у міжнародних масштабах, так і в межах однієї країни. Європа зазнала особливо серйозних проблем у цьому плані після розпаду Радянського Союзу і різкого падіння рівня життя в країнах, які до нього входили. Соціально-економічна Криза, необізнаність переважної більшості населення з правових питань, корисливість та безпринципність злочинців, попит на так звані «послуги приватного характеру» - далеко неповний перелік чинників, які створюють сприятливі умови для процвітання цього виду злочину проти особистості на пострадянському просторі.

Поширенню зазначеного явища сприяють також такі чинники, як підвищення мобільності населення, трудова міграція, зростання безробіття серед жінок, збільшення доступу населення до мережі Інтернету, який практично не контролюється, з точки зору закону, і нерідко використовується з корисливою і навіть злочинною метою.

Механізм торгівлі включає вербування, викрадення, перевезення, переховування, передачу із рук у руки, продаж або купівлю людей за допомогою різних способів примусу, застосування сили, обману або шахрайства з метою перетворення їх у рабів або поставлення в наближені до рабства умови, примус до проституції, домашнього рабства, підневіль¬ної праці або втягнення у боргову кабалу.

З торгівлею людьми як злочином міжнародного характеру світова спільнота намагається боротися вже давно. Але, незважаючи на увагу міжнародних організацій до зазначеної проблеми, торгівля людьми, примусова проституція та торгівля людськими органами останніми роками набули поширення як види незаконного бізнесу. Це явище можна назвати "товаризацією особистості". Воно є, в першу чергу, наслідком відсутності відповідного правового і соціального захисту людини. Індустрія торгівлі живим товаром розвивається надзвичайно стрімкими темпами, являючи собою найбільш прибутковий кримінальний бізнес у світі. Прибутки від нього сягають астрономічних розмірів, щорічно приносячи кримінальним угрупованням мільярди доларів. Нині торгівля жінками й дітьми вважається третім за величиною джерелом доходів організованої злочинності, поступаючись лише наркотикам і зброї .

Проблема боротьби з торгівлею людьми є багатоплановою і вимагає зусиль як кожної з країн, яких стосується ця проблема (країн-постачальниць, транзитних країн та приймаючих країн), так і в цілому міжнародної спільноти.

Це видання коротко окреслює суть проблеми і визначає шляхи боротьби з торгівлею людьми на національному рівні.

РОЗДІЛ 1. ТОРГІВЛЯ ЛЮДЬМИ: ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ, СИТУАЦІЯ НА НАЦІОНАЛЬНОМУ РІВНІ

1.1. Визначення поняття

Торгівля людьми визначається як «всі дії та відповідні наміри, пов'язані із вербуванням, транспортуванням в межах однієї країни або за її межами, купівлею, продажем, переміщенням, передачею з рук в руки або утриманням осіб:

а) залучених до використання обманним шляхом, змушуванням (включаючи використання або погрози насильства чи зловживання службовим становищем) або борговою залежністю (кабалою);

b) з метою утримання цієї особи, незалежно від того, оплачується її праця чи ні, в підневільному стані (домашньому, сексуальному або репродуктивному), в примусовій праці або в умовах, тотожних рабству» .

В коментарях до визначення торгівлі людьми роз'яснюється, що процес торгівлі може включати особу або групу осіб, починаючи з вербувальника і закінчуючи останньою особою, яка купує або отримує жертву (як-от власник секс-магазину). Це може бути особа, яка утримує людину в умовах рабства або застосовує по відношенню до неї методи, тотожні рабству, примусову або кріпацьку працю, наприклад, примусове використання в легкій, сільськогосподарській, риболовній галузях, секс-індустрії або в жебракуванні, в роботі служницею або в примусовому шлюбі, де жінок утримують як віртуальних ув'язнених. Постійно зґвалтовані "чоловіками", вони часто використовуються для примусової вагітності, з метою забезпечення "чоловіків" дітьми. Визначення торгівлі не вимагає перетину державних кордонів. Велика кількість випадків сучасної торгівлі відбувається під час переміщення людей з одного регіону до іншого в межах однієї країни. І такі потерпілі страждають від насильства не менше від тих, яким доводиться перетинати кордон.

Основними елементами в акті торгівлі є:

- ошукування;

- насильство;

- боргова кабала;

- експлуатація заради корисливої мети, для якої обман, насильство або боргова кабала використовуються.

Як правило, ошукування полягає в дезінформації щодо умов праці або характеру роботи, яка буде виконуватися .

1.2. «Торгівля людьми» та «торгівля жінками»: співвідношення термінів

Питання коректної термінології є дуже важливими при опису соціальних явищ та формулюванні положень правових документів. Дискусії щодо використання юридичних термінів «торгівля жінками» чи «торгівля людьми» (в англійському варіанті «trafficking in women» та «trafficking in person») дуже активно ведуться зараз на рівні Організації Об'єднаних Націй у зв'язку з роботою над створенням нової Конвенції по боротьбі з транснаціональною злочинністю та двох додаткових протоколів до неї - по боротьбі з торгівлею людьми, по боротьбі з контрабандою людьми та щодо проблем нелегальної міграції.

Якщо подивитися на більшість документів, публікацій, виступів по проблемі, то ми побачимо, що найчастіше використовується поняття «торгівля жінками». Більш того, говорячи про торгівлю людьми, абсолютна більшість користувачів цього терміна веде мову про торгівлю жінками для використання в проституції, порнобізнесі, сексуальній сфері тощо. Такий підхід закріплено в багатьох міжнародних документах, в тому числі і сучасних, наприклад Гаазькій міністерській декларації європейських рекомендацій щодо ефективних заходів по запобіганню та боротьбі з торгівлею жінками з метою сексуальної експлуатації , яка була прийнята на міністерській конференції країн Європейського Союзу в квітні 1997 року.

Для виправдання такої ситуації існує велика кількість чинників. Назвемо деякі з них. Справа в тому, що історично увага міжнародного співтовариства була привернута до найбільш поширеного явища в різних куточках світу, а саме торгівлі жінками з метою примусового використання в проституції як одного з найбільш прибуткових видів бізнесу, що за даними ООН стоїть на третьому місці після таких видів кримінальних злочинів, як торгівля зброєю та наркотиками.

Свою діяльність на запобігання такому явищу спрямовують міжнародні та неурядові організації, уряди багатьох держав світу. І, оскільки вони були ініціаторами прийняття багатьох документів та проведення практичних заходів, виникло своєрідне коло: відповідаючи на найбільш нагальні потреби дня, вони привертали увагу тільки до частини проблеми торгівлі людьми, а саме торгівлі жінками з метою використання в примусовій проституції. Таким чином, створювалось враження, що саме торгівля жінками з метою використання в примусовій проституції покриває собою весь феномен торгівлі людьми. Таке сприйняття проблеми стало досить стійким і продовжувало закріплюватися в міжнародних документах, національному законодавстві багатьох країн світу, в програмах запобігання тощо.

Така ситуація характерна і для України. На сучасному етапі для України та інших країн Центральної і Східної Європи найбільш поширеним є використання жінок у легальному та нелегальному сексуальному бізнесі розвинутих країн.

Поняття «торгівля людьми» охоплює більш широке коло соціальних явищ. Об'єктами цього злочину можуть бути будь-які особи незалежно від статі та віку: чоловіки - з метою понадексплуатації, діти - з метою використання у жебрацтві, будь-які особи - для ви¬лучення та трансплантації органів.

Складовою частиною злочину «торгівля людьми» є торгівля жінками.

Метою торгівлі жінками можуть бути:

- примусовий шлюб;

- примусова праця;

- сервітюд ;

- насильницьке використання в домашньому господарстві;

- насильницьке використання в промисловому або сільськогоспо¬дарському секторах;

- народження дитини примусово або на замовлення;

- використання в легальному та нелегальному сексуальному бізнесі.

Зведення феномена торгівлі людьми до торгівлі жінками характерно для Конвенції ООН «Про боротьбу з торгівлею людьми та експлуатацією проституції третіми особами», яка була прийнята у 1949 році .

Варто зауважити, що проституція та торгівля людьми - це не одне і те ж саме.

1.3. Торгівля дітьми, комерційна сексуальна експлуатація дітей, використання найгірших форм дитячої праці

Із року в рік усе більше дітей по всьому світу вивозять в інші країни або регіони з метою використання у важкій нелегальній праці або для роботи у сфері секс-послуг, примушують займатися проституцією, продавати себе в порнографії, з метою всиновлення та випрошування милостині.

Конвенція ООН про права дитини визначає дитину як особу "віком до 18 років чи старшу відповідно до закону, прийнятого в країні". Згідно із цією Конвенцією, яку підписала 191 держава світу і яка набула чинності в Україні 27 вересня 1991 року, кожна дитина має право на захист від усіх видів економічної та сексуальної експлуатації, насилля (статті 19,32,34,35 та 36). Усі держави повинні захищати дітей від будь-яких форм експлуатації і розбещення, торгівлі та контрабанди їх у будь-яких цілях і в будь-якій формі. Важливим кроком стала ратифікація Українською державою у жовтні 2000 року Конвенції Міжнародної організації праці (МОП) № 182 "Про найгірші форми дитячої праці". Факультативний протокол до Конвенції ООН про права дитини щодо торгівлі дітьми, дитячої проституції і дитячої порнографії був ратифікований Україною у квітні 2003 року.

Збільшення числа проданих дітей, як правило, пов'язане з бідністю, епідемією СНІДу, економічними кризами, політичними репресіями та всезростаючим попитом з боку насильників над дітьми. Діти продаються з Китаю в Таїланд. Кожен рік тисячі дітей перепродуються з Непалу в Індію. Тенденція до розширення простежується в Латинській Америці. Дівчатка з Гондурасу перевозяться в борделі Гватемали, Сальвадору та Мексики. Мережа торгівців виявлена в Африці та Східній Європі. Діти з України, Росії, Молдови знайдені в Угорщині, Польщі, балтійських країнах та великих містах Західної Європи. Діти з Румунії та Молдови були запрошені як танцювальні колективи в Камбоджу для виступів, а там були примушені займатися проституцією. Однією з причин поширення вивозу дітей є слабкий імміграційний контроль, як, наприклад, між Парагваєм та Бразилією. Ніхто не вимагає ідентифікаційних документів від дорослих на дітей, які подорожують з ними. Тому діти продаються з Парагваю до Бразилії з Бразилії до Парагваю. Діти з Таїланду продаються в Африку, а з Африки - до азійських країн. Діти з Китаю потрапляють в Таїланд, Корею та В'єтнам, а з Кореї та В'єтнаму - до Китаю і т.д.

Діти можуть продаватися за межі країни, а можуть переміщуватись у межах країни. Продаж у межах країни - менш поширене явище, ніж продаж за кордон. Але якщо таке трапляється, то це, як правило, переміщення із сільської місцевості до промислових міст або міст туристичного спрямування чи місць поблизу великих будівництв, зупинок вантажівок, портів та військових баз.

Українських дітей примушували перевозити і продавати наркотики в Молдові та Росії. Нерідко можна бачити, коли діти миють машини, працюють на базарах або жебрачать, замість того, щоб навчатись у школі. Жінки-жебрачки, які тримають на руках дітей, що постійно сплять, завдають непоправної шкоди їхньому здоров'ю, бо використовують для їх заспокоєння наркотичні речовини або снодійне. Не викликає сумніву факт, що такі діти будуть мати проблеми в розумовому розвитку, фізичному та психічному здоров'ї, а також будуть соціально дезадаптовані.

Окремі злочинці та кримінальні структури займаються "купівлею" та втягуванням дітей у комерційну сексуальну експлуатацію. Ці кримінальні структури задовольняють сексуальні запити клієнтів, в основному чоловіків, які шукають незаконного сексуального задоволення, використовуючи дітей. Корупція та відсутність або невідповідність законів, недотримання існуючих законів - усе це є факторами, які прямо чи дотично призводять до комерційної сексуальної експлуатації дітей. У комерційній сексуальній експлуатації дітей можуть брати участь як одна особа, так і невелика група (наприклад, сім'я, знайомі), або великі групи (наприклад, кримінальні організації) людей. Комерційна сексуальна експлуатація дітей є формою примусу та насилля над дітьми і прирівнюється до примусової праці та інших сучасних форм рабства. Вона включає в себе дитячу проституцію, порнографію та торгівлю дітьми. До неї також відносять дитячий секс-туризм та ранні шлюби. Сексуальне насильство - це:

• примус до шлюбу;

• сексуальні домагання;

• зґвалтування, секс-насилля (включаючи зґвалтування у воєнних конфліктах);

• примус до проституції, секс-продаж;

• секс-селекція;

• примусова контрацепція і стерилізація;

• нівечення геніталій.

Комерційна сексуальна експлуатація дітей може привести до серйозних наслідків на все життя або навіть поставити під загрозу саме життя, завдаючи фізичної, психічної, духовної, моральної шкоди, включаючи загрозу ранньої вагітності, летальності пологів, затримки фізичного та розумового розвитку, травми, фізичну інвалідність та хвороби статевих органів, включаючи ВІЛ/СНІД. Право дітей на щасливе дитинство й достойне, продуктивне та корисне життя повністю порушується. Сексуальна експлуатація дітей є багатосторонньою проблемою. Глобальний світовий секс-ринок втягує мільйони дітей і має мільйонні доларові прибутки.

За даними досліджень, вербують дітей, постраждалих від зовнішньої торгівлі, найчастіше пропонуючи їм такі види робіт: торгівля на вулиці, домашня робота, робота у сільському господарстві, надання секс-послуг, танці, робота офіціанткою. Проте на новому місці респондентам рідко доводиться займатися торгівлею на вулиці або домашньою роботою, натомість вони мусять надавати секс-послуги, танцювати, жебракувати. Що стосується дітей, які потерпіли від внутрішньої торгівлі, то їм пропонують працювати прибиральницями, офіціантками, продавцями, а потім примушують надавати секс-послуги або жебракувати.

Діти, що потерпіли від торгівлі людьми, у більшості випадків позбавле¬і свободи пересування, можливості спілкуватися з іншими й контактів із близькими. Шляхи звільнення дітей відрізняються залежно від того, потерпіли вони від зовнішньої або від внутрішньої торгівлі людьми. Основними шляхами звільнення дітей, які потерпіли від зовнішньої торгівлі людьми, є втеча, арешт і депортація з країни, від внутрішньої торгівлі людьми, - це рішення самої дитини поїхати та прийняття босом цього рішення.

В Україні є випадки, коли іноземні туристи або бізнесмени, відвідуючи країну, шукають сексуальних розваг з дітьми. Використання дітей для сексуальних стосунків з іноземними туристами (дитячий сексуальний туризм) - це сексуальна експлуатація дитини чоловіком чи жінкою, які подорожують з однієї країни до іншої, зазвичай з більш розвиненої до менш розвиненої, для вступу до сексуальних зносин з дитиною. Секс-туристи користуються тим, що в багатьох країнах немає законів, за якими можна було б покарати їх за це на батьківщині після повернення.


ч. 1 ч. 2 ... ч. 14 ч. 15 следующая страница >>
скачать файл

Смотрите также: