скачать файл
ч. 1 ч. 2



ДУ «ІНСТИТУТ ЕНДОКРИНОЛОГІЇ ТА ОБМІНУ РЕЧОВИН

ім. В.П. КОМІСАРЕНКА АМН УКРАЇНИ»
МИРОНЮК Наталія Іванівна

УДК 616.441 – 006.5 – 036.21 – 053.2:612.392.64



ПРОБЛЕМА ЙОДНОГО ДЕФІЦИТУ ТА ЙОГО ПОДОЛАННЯ У НАСЕЛЕННЯ ЗАХІДНОГО РЕҐІОНУ УКРАЇНИ
14.01.14 – ендокринологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук



Київ – 2008
Дисертацією є рукопис
Робота виконана в ДУ «Інститут ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка АМН України»
Науковий керівник
доктор медичних наук, старший науковий співробітник Кравченко Віктор Іванович, ДУ «Інститут ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка АМН України, завідувач відділу епідеміології ендокринних захворювань
Офіційні опоненти:
доктор медичних наук, професор Корзун Віталій Наумович, ДУ «Інститут гігієни та медичної екології ім. О.М. Марзєєва АМН України», завідувач лабораторії спеціальних продуктів харчування та епідеміології харчування;

кандидат медичних наук, старший науковий співробітник Спринчук Наталя Андріївна, ДУ «Інститут ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка АМН України», завідуюча відділенням дитячої ендокринної патології

Захист відбудеться ”____” _______________________ 2008 р. о _________ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.558.01 з ендокринології в ДУ «Інститут ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка АМН України» (04114, м. Київ, вул. Вишгородська, 69).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці ДУ «Інститут ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка АМН України» (04114, м. Київ, вул. Вишгородська, 69).

Автореферат розісланий “____”____________________2008 p.



Учений секретар

спеціалізованої вченої ради

доктор біологічних наук

















Л.М. Калинська


ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Впродовж останнього десятиліття захворювання, спричинені нестачею йоду в довкіллі, стали найпоширенішою ендокринною патологією як у дітей, так і у дорослих. За оцінкою ВООЗ в умовах йодного дефіциту проживає біля 2 млрд людей (31 % населення земної кулі), у тому числі більше 500 млн знаходяться у реґіонах із важким дефіцитом йоду [WHO Global Database on Iodine Deficiency, 2007]. Недостатність йоду в навколишньому середовищі є основним чинником розвитку захворювань щитоподібної залози. Однак лише впродовж останнього століття вчені почали систематично вивчати цю проблему і встановили фундаментальне значення йоду для здоров’я та розвитку людини [Hetzel B.S., 1983; Delange F., 1994]. На сьогодні увага до проблем щитоподібної залози пояснюється значним розповсюдженням захворювань цієї залози, а також значенням тиреоїдних гормонів у формуванні центральної нервової системи, інтелекту, фізіологічного перебігу багатьох метаболічних процесів, нормального росту і розвитку дітей [Тронько М.Д. і співавт., 2003; Олійник В.А., 2001; Кравченко В.І. і співавт., 2004; Боцюрко В.І. і співавт., 2004; Герасимов Г.А. 1997; Касаткіна Е.П., 2001].

За останні два десятиріччя відбулося переосмислення суті, механізмів формування, критеріїв оцінки, медичного та соціального значення йододефіцитних захворювань, ролі профілактичних заходів [WHO, UNICEF, ICCIDD 1996, 2001]. Завдяки сучасним дослідженням стало відомо, що нестача йоду в організмі знаходить своє втілення у широкому спектрі патологічних станів. Найбільш несприятливі наслідки нестачі йоду в організмі виникають на ранніх етапах розвитку, від внутрішньоутробного періоду до статевого дозрівання, тому особливої уваги потребує стан йодної забезпеченості майбутньої матері та дитини [Glinoer D., 2000; Попович Л.В., 2004]. Тиреоїдний дисгормоногенез внаслідок хронічної нестачі йоду під час вагітності призводить до порушень розвитку ЦНС плода, фізичного дозрівання та інших перинатальних відхилень [Delange F. 1994.; Escobar G., 2000; Ткачук Л.А., 2006; Калугіна Л.В., 1999; Мельниченко Г.А. і співавт., 1999]. В зв’язку з цим, вивчення йодної забезпеченості дітей та жінок репродуктивного віку набуває першочергового значення. Проведення ефективних профілактичних заходів серед вагітних та масових скринінгових досліджень рівня ТТГ у крові новонароджених, який є маркером неонатальної адаптації тиреоїдної системи дитини, дозволить уникнути фатальних наслідків йодного дефіциту [Іванова Р.Б., 2003; Паньків В.І., 2006; Дашкевич В.Є., 2006; Дєдов І.І. і співавт., 2004].



Сучасний стан розповсюдженості тиреоїдної патології серед дітей в країні визначає важливість вивчення епідеміології ендемічного зоба в Західному реґіоні України, який історично вважається найбільшим реґіоном з вираженим йодним дефіцитом. У той же час питання впливу йодного дефіциту на інтелектуальний, фізичний розвиток та його гармонійність потребує подальшого доопрацювання. Особливу науково-практичну актуальність має обґрунтування шляхів та методів подолання наслідків йодної нестачі у населення. Адже адекватний рівень надходження йоду в організм дозволить запобігти розвитку йодозалежної патології та звести ризик йодіндукованої патології до мінімуму.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є фрагментом планових наукових досліджень, які проводилися у відділі епідеміології ендокринних захворювань ДУ «Інститут ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка АМН України»: “Моніторинг стану йодної забезпеченості населення України з метою ліквідації йододефіцитних захворювань” (номер держреєстрації 0102U000474), “Вивчення йодного забезпечення та частоти випадків тиреоїдної патології у населення України в зв’язку з проведенням профілактики йодозалежних захворювань” (номер держреєстрації 0105U000735), а також фрагментом національного дослідження вживання населенням харчових мікронутрієнтів (2002 р.), за підтримки дитячого фонду ООН, реґіонального проекту дитячого фонду ООН ЮНІСЕФ “Епідеміологічне дослідження йододефіцитних захворювань і забезпеченості харчування йодом репрезентативної групи школярів у Львівській області після використання йодованої солі”. Виконання роботи повністю відповідало завданням Державної програми профілактики йодної недостатності у населення України на 2002-2005 роки, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України за № 1418, де першим пунктом зазначена необхідність вивчення стану йодної забезпеченості на території країни.

Мета і завдання дослідження.

Мета дослідження – отримати епідеміологічну характеристику ступеня йодного дефіциту у дитячого і дорослого населення Західного реґіону України, згідно з критеріями ВООЗ та надати теоретичне обґрунтування для розробки шляхів його подолання.

Завдання дослідження:

  1. Оцінити ступінь йодного дефіциту у населення Західного реґіону України за критеріями ВООЗ.

  2. Вивчити захворюваність і розповсюдженість тиреоїдної патології у дітей та дорослих на підставі офіційних даних і комплексних епідеміологічних досліджень у західних областях України, а саме: Волинській, Закарпатській, Івано-Франківській, Львівській, Рівненській, Тернопільській, Чернівецькій.

  3. Дослідити стан щитоподібної залози за допомогою пальпації та УЗД у дітей вказаних областей. Визначити забезпеченість організму дітей Західного реґіону йодом, враховуючи показники його екскреції з сечею.

  4. Вивчити особливості неонатальних порушень гіпофізарно–тиреоїдної системи новонароджених за результатами досліджень рівня тиреотропного гормону в умовах йодного дефіциту.

  5. Провести оцінку розумового і фізичного розвитку дітей та підлітків у районах з різним ступенем йодного дефіциту.

  6. Дослідити можливі шляхи подолання йодної нестачі у Західному реґіоні України.

  7. Проаналізувати рівень йодного забезпечення невагітних жінок репродуктивного віку у Західному реґіоні Україні і теоретично обґрунтувати рівень йодування харчової солі.

Об’єкт дослідження – йододефіцитні порушення у населення України.

Предмет дослідження – стан йодної забезпеченості та щитоподібної залози дітей і жінок, а також фізичний та інтелектуальний розвиток школярів за умов йодного дефіциту в Західному реґіоні України.

Методи дослідження – загальноклінічні (огляд, пальпація ЩЗ, визначення антропометричних показників), інструментальні (УЗД щитоподібної залози), лабораторні (визначення екскреції йоду з сечею церій-арсенітним методом, імунолюмінометричне визначення ТТГ, дослідження вмісту йоду в солі методом титрування), епідеміологічні (вибір обстежуваних методом пропорційного розподілу до всього населення за рекомендованою методикою), статистичні.

Наукова новизна. Вперше в Західному реґіоні України проведене рандомізоване, кластерне дослідження йодної забезпеченості дітей та жінок з використанням критеріїв йодного дефіциту, запропонованих ВООЗ та дано оцінку ступеня йодної недостатності.

Проведена оцінка розумового розвитку дітей за умов різного йодного забезпечення в організованих колективах з використанням стандартизованих тестів для невербального інтелекту.

Досліджено зв’язок між йодним забезпеченням та показниками фізичного розвитку школярів і його гармонійністю на основі даних комплексного, рандомізованого обстеження дітей у Західному реґіоні України.

Проведені скринінгові дослідження рівня ТТГ у крові новонароджених в районах Львівської області, та оцінено вплив йодної недостатності матері на гіпофізарно – тиреоїдний статус немовлят.



Вивчено ефективність та адекватність профілактичних заходів за допомогою йодованої солі, вперше науково обгрунтовано рівень йодування харчової солі для масової йодної профілактики.

Практичне значення. В результаті проведених епідеміологічних досліджень стану ЩЗ були отримані нові дані про показники захворюваності на ендемічний зоб у дітей. Вперше у західних областях України були проведені масові дослідження йоду в сечі, як основного критерію йодної недостатності у дітей і жінок. Проведені дослідження ТТГ у новонароджених із різних районів і визначена необхідність масових скринінгових обстежень немовлят для ранньої діагностики та лікування вродженого гіпотиреозу. На основі отриманих даних визначено ступінь йодного дефіциту, за критеріями ВООЗ, у Західному реґіоні України. Доведено ефективність та безпечність масової йодної профілактики за допомогою йодованої солі у дітей та жінок, які проживають у досліджуваному реґіоні, науково обґрунтовано рівень йодування солі.

Особистий внесок здобувача. Автор самостійно виконала патентно-інформаційний пошук за темою дисертації та провела аналіз значного об’єму вітчизняних і зарубіжних літературних джерел, визначила мету та завдання дослідження. Дисертант брала участь у більшості досліджень, які виконувалися шляхом експедиційних виїздів. Автором створена комп’ютерна база даних на всіх обстежених, проведено аналіз та узагальнення одержаних результатів. Автор провела обґрунтування наукових положень і висновків, підготовку даних до публікації та виступів на конференціях. Дисертант здійснила аналіз частоти випадків тиреоїдної патології в реґіоні за офіційними статистичними даними. Автор була ініціатором та впровадила у Львівській області в рамках державної Програми профілактики йодної недостатності у населення та програми “Діти України” реґіональну програму зі скринінгового обстеження новонароджених на рівень ТТГ у крові з метою раннього виявлення вродженого гіпотиреозу. Дослідження вмісту йоду в сечі та зразках солі виконані автором спільно із співробітниками відділу епідеміології ендокринних захворювань ДУ «Інститут ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка АМН України» (зав. – д.м.н. Кравченко В.І.), визначення рівня ТТГ у новонароджених здійснені в гормональній лабораторії лікаря Заграй Л.Б., лабораторії Львівського обласного ендокринологічного диспансеру (зав. – Горбачевська І.В.), лабораторії Інституту спадкової патології АМН України м. Львів (зав. – Малахова А.Й.).

Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертації доповідалися на науково-практичній конференції “Сучасні напрямки розвитку ендокринології” Треті Данилевські читання (м. Харків, Інститут проблем ендокринної патології АМН України, 26-27 лютого 2004 року), VІІ з’їзді ендокринологів України (м. Київ, 15-17 травня 2007 року).

Публікації. Результати досліджень автора представлені у 9 наукових працях, опублікованих у фахових виданнях, що рекомендовані ВАК України.

Обсяг та структура дисертації. Дисертація викладена на 163 сторінках тексту та складається із вступу, десяти розділів, висновків, практичних рекомендацій, списку використаної літератури (276 вітчизняних та закордонних дослідників). Робота ілюстрована 15 рисунками та 31 таблицею.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Загальна характеристика обстежених та методи дослідження. Основою дисертаційної роботи є результати епідеміологічного дослідження йодного забезпечення жінок та дітей, які проживають у Західному реґіоні України.

Рандомізованим методом вибрано сім кластерів (населених пунктів) у шести областях реґіону. Західний реґіон України у дослідженнях представляли такі населені пункти: Оконськ (Волинська обл.), Черніїв (Івано-Франківська обл.), Дрогобич, Стрий (Львівська обл.), Рівне, Тернопіль, Чернівці (відповідні обласні центри). В дослідженні взяли участь 204 жінки репродуктивного віку (15-49 років). Проведено анкетне опитування жінок про обізнаність стосовно йодного дефіциту і застосування з профілактичною метою йодовмісних продуктів та препаратів, а також кількісне та якісне дослідження вмісту йоду в харчовій солі, принесеній ними із домогосподарств. Рівень йоду у солі визначали методом титрування в масових частках на мільйон (чнм, ppm). Результати дослідження вмісту йоду в солі оцінювали у відповідності до вимог ДОСТу з розрахунку 40± 15 мг йоду на кілограм солі. Крім того у вибраних для обстеження жінок проведено визначення концентрації йоду в сечі церій-арсенітним методом, розробленим Sandell-Koltoff за методикою Gutekunts в модифікації Dunn [1993].

Аналіз ефективності масової йодної профілактики проводили у тих самих жінок. Згідно з опитуванням, серед 204 жінок, які увійшли до обстеження, 41 додатково споживала препарати йоду. Тому при аналізі співвідношень результатів йодурії та вмісту йоду у зразках солі, дані цих жінок не враховувалися. Отже, аналіз ефективності споживання харчової йодованої солі для усунення йодної нестачі проведено за результатами йодурії і вмісту йоду у солі 163 невагітних жінок репродуктивного віку, які проживали у західних областях України.

Поглиблені, епідеміологічні дослідження йодного забезпечення виконані у дітей Львівської області. Для проведення досліджень було вибрано 30 кластерів. Вибірка дітей для обстеження проводилася серед школярів Львівської області методом пропорційного розподілу до всього дитячого населення 6-13 років. У кожний кластер входили 30 ± 5 дітей відповідного віку у вибраній школі з міських та сільських населених пунктів. Всього в обстеженні взяли участь 838 дітей, із них 427 дівчаток (51 %), та 411 хлопчиків (49 %). Дітям проведено оцінку стану щитоподібної залози методом пальпації, згідно з рекомендаціями ВООЗ (1994), та ультразвуковим методом за допомогою апарата Scanner–100 (Нідерланди) з використанням лінійного датчика 7,5 мГц. За нормативні значення використані показники об’ємів ЩЗ, рекомендовані ВООЗ (2003 р.), в розрахунку на площу поверхні тіла дітей та відповідно віку і статі. У всіх школярів визначена екскреція йоду із сечею, як прямого показника йодного забезпечення, здійснено вимірювання антропометричних показників, проведено опитування щодо вживання йодовмісних продуктів та препаратів, експрес-аналіз на вміст йоду у зразках солі із домогосподарств. Для обчислення та порівняння результатів екскреції йоду із сечею була використана медіана – епідеміологічний показник, рекомендований ВООЗ. Оцінку гармонійності фізичного розвитку проводили згідно з індексом гармонійності розвитку (ІГР), запропонованим Нечитайлом Ю.М. – ІГР = L – P, де L – зріст у см, P – маса тіла у кг. Для спрощення оцінки гармонійності фізичного розвитку використані персентильні номограми, де вказана зона гармонійного, дисгармонійного та різко дисгармонійного розвитку.

Для оцінки впливу йодного забезпечення на інтелектуальний розвиток дітей було обстежено 70 школярів 10-11 років. Всім дітям визначали йодурію і рівень невербального інтелекту за методикою Кеттелла Р. – C.F.2A “Тест інтелекту, вільний від впливу культури”, що призначений для дітей 8-12 років. У дослідженні взяли участь діти із міста та із сільської місцевості. Тестування проводили за участю шкільних психологів, які мали вищу кваліфікаційну категорію. Отримані при тестуванні бали підсумовували, загальний бал переводили, згідно з нормативною таблицею, в стандартний показник коефіцієнта інтелекту (IQ). Дані тестування трактувалися так: виражена недостатність інтелекту (< 80), показники нижчі середнього інтелекту (80-89), середні показники (90-110), хороші і високі показники (>110).

Проведені скринінгові дослідження рівня ТТГ у крові 755 немовлят із п’яти районів Львівської області: Золочівського, Сокальського, Яворівського, Дрогобицького і Турківського. Кількісне визначення тиреотропного гормону в крові новонароджених здійснювали імунолюмінометричним методом за допомогою тест-системи “Neonatal TSH” “IMMUNOTECH TSH IRMA”. У доношених дітей забір капілярної крові здійснювали на 3-5-у добу після народження, у недоношених – на 7-14-у добу. Результати рівня ТТГ аналізували окремо по кожному із обстежених районів. Для епідеміологічної характеристики йодного дефіциту використовували рекомендації ВООЗ: ступінь тяжкості йодної недостатності в ендемічному районі оцінювали за частотою виявлення значень ТТГ > 5 мО/л. Частота результатів ТТГ у новонароджених з рівнем від 3 до 19,9 % свідчила про наявність легкої йодної недостатності, 20–39,9 % – середньої, ≥ 40 % – важкої (ВООЗ, ЮНІСЕФ, МРКЙДЗ, 1993 р.).

Статистична обробка отриманих даних виконана з використанням комп’ютерних програм Windows XP–2000 Professional, Excel, статистичні обчислення проводили за допомогою програми STATISTIKA 6,0 та програмного забезпечення SPSS (Statistical Package for the Social Sciences), 10-та версія (Чікаго, США). Для порівняння параметричних показників використовували критерій χ-квадрат, критерій Манна-Уітні, для множинних порівнянь – Kruskal-Wallis тест, для порівняння середніх значень вибірки застосовували критерій достовірності Стьюдента.
РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ
Оцінка рівня йодної забезпеченості та характеру йодної профілактики невагітних жінок репродуктивного віку. Проведені нами дослідження в західних областях України показали, що серед 204 обстежених, згідно з опитуванням, 184 жінки (90,2 %) обізнані з проблемами, пов’язаними з йодним дефіцитом і 20 (9,8 %) необізнані, причому, найбільша кількість респондентів, які дали негативну відповідь, проживала в сільській місцевості. Незважаючи на знання про необхідність споживання йоду, тільки 60,3 % жінок із Західного реґіону України повідомили, що вживали йодовану сіль, 16,7 % – полівітаміни з вмістом йоду, 8,8 % – йодовмісні пре­парати та продукти. Аналіз значення йодованої солі (ЙС) в системі профілактичних заходів виявив, що інформованість обстежених нами жінок про необхідність вживання ЙС становила 72,9 %, тобто 175 опитаних розуміли, що це корисно для здоров’я. Результати кількісного визначення вмісту йоду у зразках солі засвідчили, що в цілому 54,9 % солі, яку споживали сім’ї в домогосподарствах обстежених кластерів у західних областях, було йодовано (таблиця 1; по­казники вищі від 9 чнм).

Вміст йоду в зразках солі менший за 25 чнм трактувався як недостатній, а понад 55 – як надлишковий. Виходячи з даних, які наведені в таблиці споживання ЙС жінками Західного реґіону України, відповідно до ДОСТу, було від 6,9 % до 22,6 %.

Отримані нами дані вказували на можливість недостатнього надходження йоду з сіллю в зіставленні з нормативами ДОСТу щодо вмісту йоду 40 ± 15 мг/кг солі, тому що тільки 15,0 % зразків ЙС, принесених із домогосподарств, відповідали вимогам стандарту, згідно з результатами кількісного аналізу. За таких умов населення західних областей є незахищеними від йодного дефіциту та має ризик розвитку ЙДЗ.

Таблиця 1



Результати визначення вмісту йоду в солі




Назва

К-сть

% проб солі зі вмістом йоду (чнм)

кластера


населеного

пункту



проб

(n)


< 9

9-15

15-25

25-55

> 55

3

Оконськ

29

93,1

-

-

6,9

-

12

Черніїв

29

58,6

3,4

13,8

13,9

10,3

16

Дрогобич

23

-

65,0

26,1

8,8

-

17

Стрий

30

6,6

66,0

13,3

14,1

-

21

Рівне

31

48,4

-

29,0

22,6

-

22

Тернопіль

30

50,0

10,0

20,0

20,0

-

27

Чернівці

21

52,4

9,5

14,3

19,0

4,7




Всього

193

45,1

21,2

16,6

15,0

2,1

Основним критерієм йодного забезпечення населення виступає показник екскреції йоду із сечею. Розподіл результатів йодурії в досліджених кластерах показав, що 6,2 % результатів свідчили про тяжкий сту­пінь йодної недостатності, 15,9 % – помірний, 25,1 % – слабкий. Тобто 47,2 % результатів вказували на недостатнє надходження йоду в організм. Це може свідчити про те, що населення західних областей України недостатньо вживало препа­рати, які містять йод.

Найнижчий показник екскреції йоду із сечею спостерігався у жінок с. Оконська – 48,1 мкг/л і свідчив про значну недостатність йоду, а відповідно до класифікації ВООЗ, про помірний ступінь йодного дефіциту (ЙД). У с. Чернієві медіана йодурії становила 79,4 мкг/л, як ознака слабкого ступеня йодної недостатності. В решті п’яти кластерах медіана йодурії була у межах 105,2– 143,6 мкг/л. В цілому аналіз показників екскреції йоду виявив, що 52,8 % результатів визначення екскреції йоду із сечею у населення Західного реґіону були вищими від 100 мкг/л.

Показники достатнього надход­ження йоду в організм жінок в основному були при­таманні для мешканок міст. Найбільш важливе значення в йодному забезпеченні обстежених нами жінок у Західному реґіоні мала йодована харчова сіль, яку споживали 54,9 % населення.



Епідеміологічна характеристика йодного дефіциту у дітей.

За рекомендаціями ВООЗ, діти шкільного віку є репрезентативною групою для вивчення йодного дефіциту [ВООЗ, 1993], тому ми провели рандомізоване кластерне дослідження йодного забезпечення дітей, які проживають на території Львівської області. Всього було обстежено 838 дітей 6-13 років. Оцінку йодної забезпеченості та стану щитоподібної залози проводили згідно з Міжнародною класифікацією захворювань на підставі даних пальпаторного та ехографічного обстеження і визначення екскреції йоду із сечею (ЕЙС).

Результати пальпаторного обстеження ЩЗ школярів засвідчили наявність зоба 1-го ступеня у 164 обстежених (19,6 %), 2-го ступеня у 16 (1,9 %). Аналіз результатів УЗ дослідження показав значну частоту збільшення ЩЗ у дітей, згідно з критеріями ВООЗ (2003). Частота випадків зоба у хлопчиків відмічена у межах 27,3–51,4 %, серед дівчаток зоб виявили у 19,1–53,3 %. Аналіз результатів проведеного дослідження показав значний рівень поширеності зоба серед школярів Львівської області. Причому, у різних кластерах частота випадків зоба була різна.

Мала місце достовірна відмінність між частотою випадків зоба у дітей, які проживають у сільській місцевості (55,4 %), і у дітей з міст (29,3 %), тобто, кількість дітей, у яких був діагностований зоб, у сільській місцевості майже вдвічі перевищувала кількість дітей із зобом у місті. В загальному підрахунку частота випадків зоба, за результатами УЗД ЩЗ у школярів Львівської області, досягла 40,8 %, що ретроспективно свідчило про гостру нестачу йоду у дітей, та найбільше від неї потерпали сільські діти, і діти, які проживали в гірській місцевості. В залежності від клімато-географічного розташування кластерів, найбільша частота випадків зоба спостерігалася у дітей із гірської місцевості, подібні результати були отримані при вивченні поширеності ендемічного зоба в різних клімато-географічних ярусах Карпат [Паньків В.І. та співавт., 2000]. Так, у дітей Турківського району та міста Сколе частота випадків зоба сягала 66,1 %, а у дітей передгір’я – Дрогобицький та Стрийський райони – 43,5 %. Поширеність зоба у дітей рівнинної місцевості становила 38,1 %.

Збільшення щитоподібної залози – процес тривалий і відбувається він при наявності тривалої нестачі йоду в організмі. Рівень йодурії відображає адекватність надходження цього мікроелемента в організм.

Значення екскреції йоду із сечею обстежених дітей у кластерах знаходилися в досить широких межах, так, медіана йодурії у дітей із гірської місцевості була від 76,0 до 98,9 мкг/л, у дітей із передгір’я – 84,3–208,2 мкг/л, у дітей рівнинної місцевості – 54,1–338,2 мкг/л. Причому, значення медіани йодурії у обстежених школярів із передгірської та рівнинної місцевості були вірогідно більшими, порівняно із медіаною йодурії школярів із гірської місцевості, яка становила 90,3 мкг/л і свідчила про наявність йодної нестачі у цих дітей. При порівнянні показників медіани йодурії у сільських і міських дітей спостерігалася вірогідна відмінність у межах різних клімато-географічних зон. Медіана екскреції йоду із сечею сільських дітей у горах була вірогідно менша, порівняно з медіаною йодурії сільських дітей у передгір’ї та рівнині. Аналогічна тенденція спостерігалася у міських дітей із різних зон проживання. Аналіз рівня йодурії у кластерах показав, що медіана екскреції йоду із сечею у 9 кластерах свідчила про наявність йодного дефіциту легкого ступеня, а у 6-му кластері (с.Бориничі, Жидачівський р-н) вона була на межі рівня, який свідчив про середню важкість йододефіциту. Як показали результати ЕЙС, рівень йодурії у 5 сільських кластерах (третини обстежених сільських школярів) не досягав оптимального рівня, що зумовило значну розповсюдженість зоба серед дітей, які проживали у селі. Відмінності у забезпеченні йодом дітей сільських і міських населених пунктів були отримані також у дослідженні, проведеному у Північному реґіоні [Турчин В.І. та співавт., 2003]. Але поряд з тим у 8 кластерах медіана йодурії перевищувала 200 мкг/л – оптимальний рівень надходження йоду. Протягом року на території області здійснювалася торгівля виключно йодованою сіллю і тому отримані нами результати йодурії можуть свідчити про високу ефективність масової йодної профілактики із застосуванням харчової йодованої солі. Крім того 8,2 % дітей водночас із ЙС додатково споживали інші препарати йоду.

Характеризуючи екскрецію йоду із сечею у дітей ми розподілили результати вибірки за ступенем тяжкості йодного дефіциту. Такий аналіз зображено на рис. 1.

Рис.1. Розподіл результатів йодурії школярів Львівської області у %, по зонах

йодної забезпеченості
Як видно з рисунка, результати йодурії дітей Львівської області розподілилися практично по всіх зонах тяжкості йодного дефіциту. Згідно з цими даними, більше половини обстежених школярів (57,5 %) мали екскрецію йоду, що свідчила про нормальний рівень його надходження в організм, в той час як 32,5 % дітей мали загрозу виникнення йододефіцитних захворювань (ЙДЗ), причому 3,1 % відчували гостру нестачу йоду, 9,2 % – помірну та 20,2 % – легку. В той же час 8,9 % обстежених дітей мали надмірне йодне забезпечення, у 1,1 % школярів був ризик виникнення йодіндукованих захворювань.

Незважаючи на поліпшення йодного забезпечення дітей, залишаються сім’ї, які не використовували йодовану сіль у домогосподарствах. Позитивна реакція при експрес-аналізі солі, принесеної дітьми із домогосподарства, виявлена у 490 зразках (65,0 %). Це свідчило про те, що більшість населення споживала йодовану сіль. В той же час, кількість дітей серед опитаних, які додатково вживали препарати йоду, становила 68 осіб (8,2 %), що вказувало на низький рівень індивідуальної йодної профілактики. Після річного споживання населенням йодованої солі показники йодного забезпечення дітей поліпшилися – загальна медіана йодурії обстежених становила 143,5 мкг/л. Проведені нами дослідження довели безумовну ефективність масових профілактичних заходів. Але, на жаль, проблема наслідків хронічної йодної нестачі до кінця не вирішена. Залишаються окремі населені пункти з недостатнім йодним забезпеченням, особливо це стосується сільської та гірської місцевостей, не досягнута нормалізація об’ємів щитоподібної залози (частота випадків зоба у обстежених школярів 40,8 %). Для вирішення цієї проблеми потрібно тривалий час безупинно проводити ефективні профілактичні заходи, та законодавче затвердження масової йодної профілактики у країні.



Аналіз йодної забезпеченості новонароджених Львівської області за результатами скринінгових досліджень тиреотропного гормону. Одним із критеріїв наявності дефіциту йоду є підвищення рівня ТТГ у новонароджених при неонатальному скринінгу [Delange F., 1998; La Franchi S.H. et al., 1998, Калиненкова С.Г. та співавт., 2001; Суплотова Л.А. та співавт., 1998]. Результати скринінгу мають велику епідеміологічну цінність для встановлення ступеня тяжкості йодної нестачі і наявності в навколишньому середовищі зобогенних факторів, що актуальне для України, території якої мають різний ступінь йодного дефіциту [Ткачук Л.А., 2004]. В табл. 2 наведено розподіл результатів ТТГ у 755 новонароджених із п’яти районів Львівської області. Аналіз результатів рівня ТТГ визначав частку показників у діапазоні нормальних значень (< 5 мО/л), компенсаторної неонатальної гіпертиреотропінемії (5,0–19,9 мО/л) та неонатального транзиторного гіпотиреозу (≥ 20 мО/л), а також середні значення цього показника в районі. Середні показники рівня ТТГ майже у всіх районах перевищували 5 мО/л. В цілому по області середній рівень ТТГ у новонароджених (М ± m) становив 6,3 ± 0,4 мО/л, в тому числі в Сокальському 4,6 ± 0,4 мО/л, в Дрогобицькому 5,3 ± 0,6 мО/л, в Золочівському 6,7 ± 1,0 мО/л, в Яворівському 7,2 ± 0,5 мО/л, у Турківському районі 7,6 ± 0,8 мО/л.

Таблиця 2



Результати скринінгу на вміст ТТГ у крові новонароджених у районах Львівської області

Рівень ТТГ,

мО/л


Статис-тичні

показники



Сокальсь-кий

район


Золочівсь-кий

район


Яворівсь-кий

район


Дрого-бицький

район


Турківсь-кий

район



< 5

n

M ± m


f, %

122

2,1 ± 0,1

72,6


34

2,7 ± 0,2*

64,1


167

2,1 ± 0,1

53,7


95

2,1 ± 0,1

75,4


51

2,1 ± 0,2

52,6

5,0 – 19,9



n

M ± m


f, %

40

9,1 ± 0,6

23,8


16

11,0 ± 1,0

30,2


119

9,6 ± 0,3

38,3


19

7,6 ± 0,7

15,1


36

9,6 ± 0,6

37,1


З рівнем

≥ 20


n

M ± m


f, %

6

24,7 ± 1,7

3,6


3

28,1 ± 5,1

5,7


25

30,4 ± 1,1*

8,0


12

26,9 ± 1,4

9,5


10

28,7 ± 1,6

10,3


Всього


n

M ± m


168

4,6 ± 0,4



53

6,7 ± 1,0*



311

7,2 ± 0,5*



126

5,3 ± 0,6



97

7,6 ± 0,8*



Примітки:1. n – кількість новонароджених з результатами ТТГ у межах

вказаного рівня;

2. M ± m – середнє арифметичне та середня квадратична похибка;

3. f, % – частота виявлення ТТГ у межах вказаного рівня, у процентах;

* .4 Р < 0,05 у порівнянні з результатами у Сокальському районі.

Серед обстежених нами 755 немовлят 469 (62,1 %) мали нормальні показники рівня ТТГ, 286 (37,9 %) мали рівень гормону більший за 5 мО/л, що може свідчити про неонатальну гіпофізарно-тиреоїдну адаптацію дітей у відповідь на недостатню забезпеченість йодом під час внутрішньоутробного розвитку. Найбільше результатів з нормальним значенням рівня ТТГ у крові новонароджених спостерігалося у Дрогобицькому (75,4 %) та Сокальському (72,6 %) районах. Найменше результатів з нормальним значенням рівня ТТГ було у новонароджених Турківського району (52,6 %).

У всіх районах спостерігалася висока частота неонатальної гіпертиреотропінемії. Як показали результати обстеження немовлят у зазначених районах, частка результатів > 5 мО/л була у межах 24,6–47,4 %, що може свідчити про надзвичайно низький рівень профілактичних заходів щодо йодної нестачі серед вагітних жінок. Якщо проводити аналіз значень вище критичних рівнів, то таких результатів більше всього у Турківському (47,4 %) та Яворівському (46,3%) районах, що може бути пов’язане з їх геокліматичним розташуванням і свідчити про наявність вираженого йодного дефіциту. Найкраще, порівняно з ситуацією у цьому реґіоні, виглядає Дрогобицький район – тільки 24,6 % немовлят мали рівень ТТГ у крові вищий 5 мО/л, а також Сокальський, де таких результатів 27,4 %. Згідно з результатами проведених скринінгових досліджень рівня ТТГ у крові новонароджених Львівської області, 56 немовлят (7,4 % від загальної кількості обстежених) мали рівень ТТГ вищий критичного (20 мО/л), що вказувало на наявність у них неонатального гіпотиреозу. Найбільшу кількість новонароджених з рівнем ТТГ вищим 20 мО/л реєстрували у Турківському (10,3 %) та Дрогобицькому (9,5 %) районах, які розташовані у горах та передгір’ї, де місцевість збіднена на йод більше. Таким чином, отримані результати показали, що на підставі скринінгового дослідження рівня ТТГ у новонароджених Львівської області, дефіцит йоду у цій місцевості в середньому має помірний характер.

Аналізуючи стан здоров’я новонароджених з неонатальною гіпертиреотропінемією (НГТ) та їхніх матерів, багато дослідників [Коваленко Т.В., 2001; Попович Л.В., 2001; Ткачук Л.А., 2002) виявили досить високий процент ускладнень вагітності і пологів та різноманітні відхилення у стані здоров’я таких немовлят, це знаходить підтвердження і у нашому дослідженні. Був проведений аналіз 167 історій породіль та їхніх немовлят. Як показав аналіз, третя частина вагітних жінок не проходила огляд ендокринолога під час вагітності, вживання йодовмісних препаратів ними мало спорадичний характер. Хронічний дефіцит йоду і відсутність планомірної системи його профілактики негативно відображаються на здоров’ї майбутньої матері і дитини. Так у Яворівському районі патологія серед породіль зареєстрована у 42,3 %, причому, у 14,1 % була наявна анемія, у 8,5 % дифузний зоб 1-2-го ступеня, у 7,5 % пієлонефрит, у 5,6 % пізній гестоз, 5,6 % жінок мали раннє відходження вод під час пологів. Патологія немовлят у цьому районі становила 32,4 %, майже 10,0 % мали внутрішньоутробне гіпоксичне ураження ЦНС, 8,5 % надмірну вагу при народженні, 2,8 % геморагічний синдром, у 2,8 % була загроза внутрішньоутробного інфікування, у 1,4 % затримка внутрішньоутробного розвитку, ще у 1,4 % була кефалогематома. У Дрогобицькому районі частота ускладнень перебігу вагітності спостерігалась у 65,4 %, від анемії страждали 19,2 % жінок, кольпіту 26,9 %, пієлонефриту 15,4 %. В той же час 61,5 % немовлят у цьому районі мали ускладнення в ранньому постнатальному періоді, причому 15,4 % із них потерпали від кефалогематоми, 11,5 % від внутрішньоутробного гіпоксичного ураження ЦНС, 11,5 % мали токсичну еритему і у 3,8 % була затримка внутрішньоутробного розвитку. У Сокальському районі, згідно з історіями пологів, у 33,4 % новонароджених мала місце патологія: 20,8 % немовлят перенесли внутрішньоутробне гіпоксичне ураження ЦНС, у 11,5 % була токсична еритема. Аналіз історій 167 пологів виявив значний рівень ускладнень серед породіль (42,3–65,4 %) і немовлят (33,4–61,5 %). Цей факт може бути доказом того, що недостатнє йодне забезпечення організму під час вагітності значно поглиблюється і призводить до репродуктивних і неонатальних розладів.

На думку деяких авторів [Ткачук Л.А., 2004; Дашкевич В.Є., 2006], внесок йодної недостатності у формування репродуктивних порушень досить великий. Проведений аналіз ваги та росту 167 немовлят, згідно з даними історій пологів, показав, що, за персентильними номограмами, кількість результатів у хлопчиків і дівчаток, що знаходились у 25-75 персентильних коридорах, становила 63,5– 66,5 %. Але у всіх районах спостерігалися новонароджені, зріст або вага яких виходили за межі 10-го та 90-го персентиля. Згідно з антропометричними показниками немовлят, у Дрогобицькому районі 12,5 % новонароджених хлопчиків та 20,0 % дівчаток мали малу вагу щодо гестаційного віку, у Золочівському районі кількість дівчаток з малою вагою сягала 22,2 %. В інших районах ці показники дещо кращі, але в цілому немовлят з малою вагою при народженні було від 2,6 % до 22,2 %. Аналіз зросту показав, що тільки 10,0 % дівчаток у Дрогобицькому районі мали показники нижчі 10-го персентиля. Діти з великою вагою та зростом були у всіх районах, крім Сокальського. Так від 6,5 % до 10,0 % немовлят мали велику вагу, в той час дітей великого зросту було від 5,0 до 11,1 % від народжених у районі. Отже, транзиторна гіпертиреотропінемія внаслідок йодної недостатності може призводити до порушень у фізичному розвитку новонароджених. Згідно з проведеним аналізом, 16,8 % немовлят мали антропометричні показники, які виходили за межі 10-го та 90-го персентиля, тобто мали певні відхилення у фізичному розвитку, які можуть бути пов’язані з хронічною нестачею йоду під час вагітності у їхніх матерів.

Вплив йодного забезпечення на гармонійність фізичного розвитку школярів. Відомо, що дефіцит йоду в довкіллі супроводжується сповільненням фізичного росту та впливає на гармонійність фізичного розвитку [Баранов А.А., Щеплягіна Л.А., 2000; Боцюрко В.І. та співавт., 2004]. На сьогодні немає загальноприйнятої схеми оцінки фізичного розвитку та його гармонійності. Тому актуального значення набувають нові підходи до його вивчення.

Оцінку фізичного розвитку дітей проводили згідно з даними рандомізованого, кластерного обстеження школярів Львівської області. Проведені дослідження показали, що розподіл антропометричних показників зросту і ваги у вікових групах дітей відрізнявся від реґіональних стандартів. Так, зріст і вага обстежених хлопчиків та дівчаток 7-11 років були вірогідно більшими від реґіональних показників.

Реґіональні антропометричні стандарти дітей, які ми використали у своїй роботі, були розроблені в умовах йодного дефіциту на території області. Протягом останніх років йодне забезпечення населення поліпшувалося, у 2005– 2006 роках на території Львівської області в роздрібній торгівлі була наявна тільки йодована харчова сіль, що дало результати в нормалізації йодного забезпечення і, можливо, в певній мірі сприяло збільшенню ростових і вагових показників у дітей. Медіана йодурії всіх обстежених школярів становила 143,45 мкг/л і вказувала на оптимізацію йодного забезпечення дітей та пояснювала, чому середні ростові та вагові показники у певних вікових групах відрізнялися від реґіональних. Незважаючи на те, що йодне забезпечення школярів поліпшилося і в середньому було задовільним, 41,5 % дітей мали загрозу виникнення йододефіцитних захворювань. Екскреція йоду із сечею у третини обстежених сільських школярів не досягала оптимального рівня. На нашу думку, це не могло не накласти певний відбиток на фізичний розвиток дітей, який слід оцінювати комплексно.

В умовах йодного дефіциту особливого значення набуває аналіз гармонійності фізичного розвитку. Гармонійність фізичного розвитку, яка за своїм характером є інтегральним показником, найбільш чутливо реагує на негативні чинники навколишнього середовища, до яких в першу чергу належить недостатність харчування, дефіцит або надлишок мікроелементів, та, зокрема, йодний дефіцит. Отже, щоб оцінити вплив йодного забезпечення на гармонійність фізичного розвитку, ми розподілили школярів з різним індексом гармонійності за рівнем йодурії.

При груповій оцінці фізичного розвитку у школярів відхилення були оцінені за відсотком дітей із дисгармонійною формою розвитку. Дисгармонійність визначали за персентильними номограмами відповідно до віку і статі та оцінювали, як дисгармонійний розвиток (ДГ), різко дисгармонійний (РДГ), різко дисгармонійний з дефіцитом маси тіла (РДГ з ДМТ), різко дисгармонійний з надлишком маси тіла (РДГ з НМТ). Аналіз гармонійності розвитку школярів виявив відмінності в залежності від рівня йодної забезпеченості. При рівні йодурії менше 20 мкг/л 32,0 % обстежених дітей мали гармонійний розвиток, а при оптимальному рівні споживання йоду – 39,0 %. Ми провели аналіз гармонійності фізичного розвитку дітей, які проживають за умов різного йодного забезпечення. Кластери, у яких медіана йодурії у школярів була менше 100 мкг/л, мали недостатнє йодне забезпечення, а кластери з медіаною йодурії 100 мкг/л і вище характерізувалися нормальним йодним забезпеченням. При недостатньому йодному забезпеченні суттєво збільшувався процент дітей з дисгармонійним розвитком. Так у селі – 76,2 % проти 65,0 %, а у місті 65,0 % проти 57,3 %. Кількість дітей з дефіцитом маси тіла, за ІГР, вірогідно більша в сільській місцевості, яка характеризувалася недостатнім йодним забезпеченням. Так у селах з йодним дефіцитом таких школярів 11,6 %, а з нормальним йодним забезпеченням 5,4 %. Така ж тенденція спостерігалася і у містах. При недостатності надходження йоду кількість дітей з низькою масою тіла у містах становила 9,4 %, в той час, як при відсутності йодного дефіциту – 8,0 %.

Порушення надходження йоду та інших мікронутрієнтів у дитячий організм призводить до зниження адаптаційних можливостей та індукує виникнення певних захворювань. Ми дослідили гармонійність фізичного розвитку у дітей з різним відсотком збільшення об’єму щитоподібної залози, порівняно з нормою. Загалом, збільшення ЩЗ різного ступеня, згідно з даними результатів УЗД, виявлено у 342 школярів серед 838, що становило 40,8 % від усіх обстежених. Для аналізу ІГР дітей із зобом ми розподілили їх на групи за відсотком збільшення ЩЗ (табл.3).

Таблиця 3

Аналіз результатів індексу гармонійності у дітей із різним відсотком збільшення об’єму щитоподібної залози


Збіль-шення ЩЗ, %

Загальна

кількість

дітей в групі (n), %


Кількість

дітей із ДГ розвитком (n), %



Кількість дітей із РДГ розвитком (n), %

Кількість

дітей із РДГ розвитком з НМТ (n), %



Кількість дітей із РДГ розвитком з ДМТ, (n), %

0 – 49,9

(263) 76,9

(90) 34,2

(37) 14,1

(10) 3,8

(20) 7,6

50 і >

(79) 23,1

(22) 27,9

(8) 10,1

(9) 11,4*

(8) 10,1

Примітка: < 0,05 у порівнянні з показниками дітей зі збільшенням об’єму

ЩЗ до 50 % (за критерієм χ2).


Першу групу складали діти із збільшенням щитоподібної залози до 50 %. В другу групу входили діти, збільшення об’єму ЩЗ у яких перевищувало 50 %. Дітей, у яких об’єм ЩЗ перевищував норму більше ніж на 100 %, було досить мало (4,1 %), тому ми не виділяли їх в окрему групу.

Проведені нами дослідження показали, що при збільшенні об’єму ЩЗ більше ніж на 50 % від норми зростає кількість дітей з крайніми формами різко дисгармонійного розвитку. Так кількість обстежених дітей з надлишком ваги досягала 11,4 %, що вірогідно відрізнялося від кількості таких дітей із збільшенням об’єму ЩЗ до 50 %, а з дефіцитом ваги – 10,1 %. Причому, кількість дітей з різко дисгармонійним розвитком у другій групі майже на 6 % перевищувала таких у групі із збільшенням об’єму ЩЗ до 50 %. Отже, чим вищий відсоток збільшення ЩЗ у обстежених, тим більший ризик дисгармонійного фізичного розвитку у цих дітей. Таким чином, гармонійність фізичного розвитку є важливим інтегральним проявом адекватності росту і розвитку дитини за умов навколишнього середовища, яке постійно змінюється.



Дослідження інтелектуального розвитку школярів з різним рівнем йодного забезпечення. Найбільш небезпечним у прогностичному плані є йодний дефіцит в неонатальному періоді, оскільки його наслідки залишаються у вигляді психо-моторних та інтелектуальних порушень у дітей старшого віку [Ткачук Л.А., 2004; Ткаченко С.К. та співавт., 2003; Насирова У.Ф., 2006]. Результатами багатьох досліджень доведено, що на тлі недостатності йоду, ендемічного зоба та гіпотиреозу можуть відбуватися порушення у формуванні мозку дитини, які проявляються в широкому діапазоні – від зниження когнітивних функцій легкого ступеня до важких форм ендемічного кретинізму [Вацеба А.О., 2004; Кроха Н.В., 2002; Bleichrodt N. et al., 1989]. Тому ми провели вивчення особливостей нервово-психічного розвитку у дітей шкільного віку, які проживають за умов різного йодного забезпечення. Оцінку невербального інтелекту (IQ) проводили за допомогою тесту Кеттелла Р. у школярів 10-11 років м. Львова (n=51) та школярів 10-12 років м. Новояворівська, Яворівського району (n=29). У дослідженні взяли участь діти із міст та із сільської місцевості. У м. Новояворівську навчаються діти, більшість родин яких із навколишніх сіл. Групова йодна профілактика в обох групах школярів не проводилася. Ми визначали стан йодного забезпечення школярів та оцінювали його вплив на їхні розумові здібності. Як свідчать отримані нами дані, показники інтелекту з коефіцієнтом < 80 є в обох групах дітей. Так серед львівських школярів більше хлопчиків з дуже низьким IQ – 13,0 %, в той час як дівчаток тільки 4,8 %. У школярів із сільської місцевості, навпаки, дівчаток з дуже низьким коефіцієнтом IQ більше, ніж хлопчиків, відповідно 14,3 % та 6,7 %. Дітей із коефіцієнтом інтелекту нижче середнього було майже втричі більше серед Новояворівських школярів, що становило третину обстежених. У місті частка таких дітей – 11,4 %. Дітей із середнім рівнем розумового розвитку серед міських школярів значно більше, в загальному 79,5 %, в той час у сільських дітей ця група становила всього 58,6 % (рис. 2).

Як свідчить аналіз показників інтелектуальних здібностей обстежених дітей, більшість міських школярів мала середній рівень розумового розвитку, а сільських – середній та нижчий середнього. Середній показник інтелектуального розвитку найвищий у дівчаток м. Львова – 97,0 ±1,8, а найнижчий у хлопчиків м. Новояворівська – 91,4 ± 1,8. В обох групах дітей спостерігалася різниця між середніми показниками IQ у хлопчиків та дівчаток. Причому, як у дівчаток, так і у хлопчиків середні результати інтелекту вищі у міських дітей. Якщо зіставити ці дані з результатами екскреції йоду у школярів, як основного критерію йодного забезпечення, можна зробити висновок про вплив недостатнього надходження йоду в організм на розумовий розвиток дітей.


Рис. 2 Розподіл результатів інтелекту (IQ) у обстежених дітей


Загальна медіана йодурії у львівських дітей була 93,1 мкг/л та свідчила про легкий ступінь йодного дефіциту в обстежених. Загальна медіана Новояворівських школярів становила 81,0 мкг/л і також свідчила про легкий ступінь йодного дефіциту. Але, якщо розглядати середні значення йодурії, то вони суттєво відрізнялися в обох групах школярів.

Згідно з отриманими даними, кількість львівських школярів, які мали середній ступінь йодного дефіциту майже на 5,0 % менше, ніж таких дітей у новояворівській школі, відповідно дітей з легким йодним дефіцитом також на 15,2 % менше у м. Львові. Отже, оптимальне йодне забезпечення мали 42,0 % львівських школярів, що майже вдвічі перевищувало кількість дітей з нормальним йодним забезпеченням у м. Новояворівську (24,1 %). Такі результати йодурії пояснюють, чому у обстежених дітей м. Львова 20,5 % мали рівень інтелекту нижчий середнього, а у обстежених дітей м. Новояворівська таких результатів вдвічі більше (41,3 %). На рис. 3 зображені медіанні значення ЕЙС у школярів з різним рівнем інтелекту.

Проведений аналіз результатів ЕЙС показав, що чим нижчий рівень йодного забезпечення школярів, тим нижчий рівень їхнього інтелектуального розвитку. У львівських школярів спостерігалося достовірне збільшення медіани йодурії, відповідно до підвищення рівня IQ (згідно з Kruskal-Wallis тест при Р < 0,05).

Причому, у дітей м. Львова з рівнем інтелекту 90-110 балів медіана йодурії свідчила про нормальне йодне забезпечення, в той час як у школярів м. Новояворівська з аналогічним рівнем інтелекту (90-110) медіана йодурії не досягала оптимального рівня, що може бути пояснене більш вираженим йододефіцитом у сільській місцевості.


Рис. 3 Результати йодурії обстежених школярів з різним рівнем інтелекту

(IQ)

Наші дослідження дозволили зробити висновок, що йодний дефіцит може бути одним із важливих факторів, який призводить до затримки інтелектуальних здібностей дітей. Без проведення йодної профілактики універсальний показник IQ, який в загальній популяції становить у середньому 100, у дітей в умовах йодного дефіциту є в межах 91,4–97,0 балів, причому у міських дітей він вищий, ніж у сільських, у яких йодний дефіцит, згідно з результатами йодурії, виражений більше. Дані літератури свідчать [Русина Н.А., 2004; Щеплягина Л.А. та співавт., 2002; Bautista A. et al., 1982; Benmiloud M. et al., 1994], що при здійсненні належних профілактичних заходів інтелектуальний рівень дітей підвищується та запобігає ендемічним ментальним порушенням. Результати нашого дослідження показали, що розумові здібності обстежених дітей були на рівні середніх та нижче середніх. Як свідчать результати тестування школярів, високі показники IQ (>110) спостерігалися лише в однієї дитини (1,4 %), що може вказувати на тривалий вплив йододефіциту на території Львівської області. Відсутність ефективних профілактичних заходів серед школярів є реальною загрозою психосоматичному розвитку дитини, і в глобальному аспекті інтелектуальному, освітньому та професійному потенціалу населення реґіонів з недостатнім споживанням йоду.



Оцінка ефективності використання харчової йодованої солі для усунення нестачі йоду у жінок репродуктивного віку Західного реґіону України. В останні роки запропоновані різноманітні методи запобігання йододефіциту. Метою всіх профілактичних заходів є досягнення оптимального рівня споживання йоду населенням (100–200 мкг/день), який залежить від віку та індивідуальних потреб певних категорій людей [WHO, UNICEF, and ICCIDD, 2001]. Досвід європейських країн показав, що найкраща ефективність усунення нестачі йоду у населення може бути досягнута загальним йодуванням солі [WHO, UNICEF, and ICCIDD, 2007]. Нашою метою було оціни­ти рівень йодної забезпеченості обстежених жінок в залежності від вмісту йоду у солі, яку вони споживали, спектр йодування кухонної солі та розподіл результатів йодурії відповідно до рівня йодування. Аналіз ефективності споживання харчової ЙС для усунення ЙД проведено за результатами йодурії і вмісту йоду у солі 163 невагітних жінок репродуктивного віку, які проживали у західних областях України.

Екскреція йоду із сечею в обстежених жінок була в межах 3,2–837,9 мкг/л, а вміст йоду у зразках солі від 3,2 чнм (часток на мільйон) до 78,3 чнм. Медіана йодурії обстежених в середньому свідчила про нормальне йодне забезпечення (107,3 мкг/л), хоча 46,0 % жінок мали рівень ЕЙС нижчий оптимального (< 100 мкг/л). Результати титрування солі показали, що в різних кількостях йод виявлено у всіх пробах солі. Найбільша кількість результатів (34,4 %) свідчила про досить низький вміст йоду у солі, тобто про його природне походження (< 5 чнм). Майже 30,0 % результатів мали рівень йодування 5-14,9 чнм, що вказувало на руйнування сполук йоду з його випаровуванням або на незадовільний рівень йодування при виробництві відповідної йодованої солі, 24,5 % зразків солі мали вміст йоду від 15 до 30 чнм і тільки 11,0 % результатів титрування були вищими від 30 чнм. На сьогодні рівень йодування солі в Україні, що відповідає ДОСТу становить 40±15 мг/кг. Згідно з результатами дослідження, тільки 19,6 % проб солі відповідали ДОСТу.

Вивчення залежності медіани йодурії від рівня йодування солі показало, що при збільшенні вмісту йоду у солі більше 30 чнм, показники йодурії мали вірогідно вищі значення по відношенню до показників йодурії при нижчому рівні йодування солі (рис. 4). Найбільша кількість результатів з оптимальним рівнем йодурії спостерігалася при рівні йодування солі 15-30 чнм, причому значення медіани йодурії вірогідно збільшується із збільшенням вмісту йоду у солі. Однак при рівні йодування > 30 чнм, медіана йодурії у цій групі знижується, що пояснюється розподілом більшості результатів ЕЙС при такому рівні йодування нижче лінії регресії і зменшенням кількості результатів з оптимальним рівнем йодурії.

Рис. 4 Довірчі інтервали медіани йодурії при різних рівнях титрування

йодованої солі

При статистичному аналізі концентраціі йоду в сечі обстежених жінок значно відрізнялися при різних рівнях вмісту йоду у солі (Kruskal-Wallis тест, Р < 0,001).

Результати проведеного нами статистичного аналізу свідчать, що вміст йоду у солі 15-30 чнм може бути визначальним рівнем йодування, при якому спостерігається найвище значення медіани йодурії та діапазон значень 25-75 персентиля знаходиться в оптимальних межах йодного забезпечення (рис. 5).

Рис. 5 Частота результатів йодурії у жінок з різним вмістом йоду у зразках солі із

домогосподарств

При рівні йодування солі < 5 чнм майже 70,0 % результатів йодурії не досягають оптимального рівня, при вмісті йоду у солі в межах 5-30 чнм і > 30 чнм таких результатів до 40,0 %. При вмісті йоду в солі 15-30 чнм кількість результатів ЕЙС, менших за 100 мкг/л, тільки 25,0 %. Частота результатів з нормальним рівнем йодурії при такому вмісті йоду у солі найбільша – 62,5 %. Отже, концентрація йоду в солі на рівні 15-30 чнм може мінімізувати можливість виникнення результатів йодурії з низькими значеннями (< 100 мкг/л), а також результатів з високими значеннями (> 300 мкг/л), що показав проведений аналіз. У табл. 4 наведені пропорції низьких (< 100 мкг/л) і високих (> 300 мкг/л) концентрацій йоду у сечі серед обстежених жінок. Ці дані демонструють високу вірогідність виникнення ризику низьких концентрацій йоду у сечі серед жінок, які використовують у домогосподарствах сіль зі вмістом йоду менше 5 чнм, порівняно з жінками, які використовують сіль з рівнем йодування 15-30 чнм. Рівень йодування солі < 5 чнм досить суттєво – майже втричі збільшує цей ризик (Р < 0,001). При рівні йодування солі > 30 чнм, відносний ризик високих концентрацій йоду у сечі жінок теж вірогідно високий (Р < 0,05). Порівняно з жінками, які використовують сіль з рівнем йодування 15-30 чнм збільшується удвічі.

Таблиця 4

Порівняльний аналіз ризику очікування низьких і високих концентрацій

йоду у сечі при різних рівнях йодування солі


Вміст йоду

у солі, ppm



Низькі концентрації йоду у сечі (< 100 мкг/л)

Кількість ре-

зультатів



Пропорції

Відносний

ризик


Вірогідність,

Р


< 5

39

69,6 %

2,78

< 0,001

5-14,9

19

38,8 %

1,55

> 0,05

15 – 30

10

25,0 %

1,00

> 0,05

> 30

7

38,9 %

1,56

> 0,05




Високі концентрації йоду у сечі (> 300 мкг/л)

< 5

2

3,6 %

0,29

> 0,05

5-14,9

4

8,2 %

0,66

> 0,05

15 – 30

5

12,5 %

1

> 0,05

> 30

5

27,8 %

2,22

< 0,05

Таким чином, пошук оптимального вмісту йоду у харчовій солі, яка використовується для усунення йодної нестачі, є надзвичайно важливим завданням. З однієї сторони, кількість йоду, спожитого із сіллю, має забезпечити оптимальний рівень йодного надходження, з іншої – убезпечити від ризику його надмірного надходження. Проведений у нашій роботі аналіз дозволив зробити висновок, що рівень йодування харчової солі від 15 до 30 чнм є найоптимальнішим, тому що запобігає ризику екстремальних значень йодурії у населення та цілком забезпечує потреби організму в йоді.




ВИСНОВКИ
1. Визначені показники йодної забезпеченості населення Західного реґіону України, отримані нові дані щодо захворюваності та поширеності тиреоїдної патології у дітей, з’ясовані питання впливу йодної нестачі на інтелектуальний та фізичний розвиток школярів, досліджено рівень споживання йодованої солі та препаратів йоду, що дозволило рекомендувати шляхи подолання йодного дефіциту у населення на цій території.

2. Вперше проведено рандомізоване, кластерне дослідження йодного забезпечення дітей та жінок репродуктивного віку у Західному реґіоні України, яке дозволило визначити наявність легкого та помірного ступеня йодного дефіциту у реґіоні.

3. Результати дослідження йодної забезпеченості дітей шкільного віку показали наявність тривалої ретроспективної гострої нестачі йоду на території Львівської області, що призвело до розвитку зоба у 40,8 % обстежених дітей, за даними УЗД ЩЗ. Найбільша частота випадків зоба спостерігалася у дітей із гірської місцевості – 66,1 % та дітей, які проживали в селі – 55,4 %. Третина дітей, за даними дослідження, перебувала в зоні легкого йодного дефіциту, хоча загальна медіана йодурії по області свідчила про оптимальний рівень надходження йоду в організм дітей.

4. Виявлено суттєве поліпшення йодної забезпеченості жіночого населення західних областей, загальна медіана йодурії у реґіоні становила 128,6 мкг/л, що пов’язане з проведенням профілактичних заходів, збільшенням споживання в домогосподарствах йодованої солі і препаратів, які містять йод. В сільській місцевості споживання йодованої солі та препаратів з йодом недостатнє, що зумовлює в цих районах наявність слабкого та помірного рівня йодної недостатності.

5. Результати скринінгових досліджень рівня тиреотропного гормону у новонароджених в обстежених районах Львівської області вказували на помірний ступінь йодної недостатності.

6. Середній показник інтелектуального розвитку (IQ) у школярів Західного реґіону України, в умовах йодного дефіциту, був у межах 91,4 – 97,0 балів, причому у міських дітей він вищий, ніж у сільських, у яких йодний дефіцит виражений більше. Розумові здібності обстежених дітей виявлено на рівні середніх та нижче середніх, що може свідчити про тривалий вплив йодного дефіциту на їх інтелект.

7. Виявлено вплив йодної забезпеченості на показники фізичного розвитку та його гармонійності у дітей. Із збільшенням рівня надходження йоду в організм, збільшується кількість дітей з гармонійним фізичним розвитком (32,0 % при рівні йодурії > 20 мкг/л і 39,0 % при рівні йодурії 100 – 199,9 мкг/л). Кількість дітей з дисгармонійним фізичним розвитком вірогідно більша у сільських кластерах з недостатнім йодним забезпеченням.

8. Проведений математичний аналіз йодного забезпечення жіночого населення Західного реґіону України та рівня йодування солі довів, що вміст йоду у солі 15– 30 чнм може бути визначальним рівнем йодування, тому що запобігає ризику екстремальних значень йодурії у населення, та цілком забезпечує потреби організму у йоді.


ПРАКТИЧНІ ПРОПОЗИЦІЇ


1. Проведення постійного моніторингу йодного забезпечення та диференційованого підходу до профілактичних заходів у дітей препубертатного періоду та жінок репродуктивного віку повинне бути обов’язковим, як у межах Західного реґіону України, так і всієї території країни.

2. Скринінг рівня ТТГ у крові новонароджених в зоні природної ендемії повинен бути постійним і носити тотальний характер, оскільки крім епідеміологічної оцінки дає важливу практичну інформацію для своєчасної діагностики природженого гіпотиреозу і визначає ефективність подальшої замісної терапії.

3. Для подолання йодного дефіциту у населення реґіону доцільним є застосування масової йодної профілактики шляхом йодизації всієї харчової солі з проведенням постійного моніторингу йодного забезпечення, та контролем якості йодованої солі. У межах реґіону при плануванні профілактичних заходів необхідно приділяти належну увагу сільському населенню, яке суттєво потерпає від йодної недостатності.

4. Оптимальним рівнем йодування харчової солі слід вважати вміст йоду 15 – 30 мг на 1 кг солі, при якому цілком забезпечуються потреби організму у йоді і ризик розвитку йодіндукованих захворювань є мінімальним.



5. Необхідно переглянути реґіональні антропометричні стандарти дітей у реґіоні, оскільки поліпшення йодного забезпечення дітей вносить певні корективи у показники фізичного розвитку.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ


  1. Миронюк Н.І., Турчин В.І., Лузанчук І.А. Розповсюдженість і захворюваність на ендемічний дифузний та вузловий зоб і рак щитоподібної залози у дітей і дорослих західних областей України // Львівський медичний часопис. – 2004. – Т. 10, № 1. – С. 70-75.

Автором самостійно здійснювався аналіз літератури і офіційних статистичних показників, проводилася статистична обробка та узагальнення результатів.

  1. Миронюк Н.І., Кравченко В.І., Турчин В.І., Калачева І.В., Хобта С.І. Оцінка рівня забезпеченості йодом населення та споживання йодованих продуктів у Західному реґіоні України відповідно до національних досліджень // Проблеми ендокринної патології. – 2005. – № 1. – С. 42-50.

Автором здійснювалися аналіз даних опитування та показників йодурії і вмісту йоду в солі обстежених жінок Західного реґіону України, узагальнення результатів дослідження і написання фрагменту статті.

  1. Кравченко В.І., Турчин В.І., Ткачук Л.А., Лузанчук І.А., Миронюк Н.І., Луб’янова І.П., Каракашян А.Н. Дослідження йодного дефіциту в Україні на початку виконання державної програми профілактики йодзалежних захворювань // Буковинський медичний вісник. – 2004. – Т. 3, № 4. – С. 103-106.

Автором здійснювалися аналіз літератури, даних дослідження йодного забезпечення населення України, узагальнення отриманих результатів, написання фрагменту статті.

  1. Кравченко В.І., Ткачук Л.А., Турчин В.І., Лузанчук І.А., Тронько М.Д., Миронюк Н.І. Споживання йодованих продуктів та стан йодної забезпеченості населення України // Доповіді Національної академії наук. – 2005. – Т. 10. – С. 188-194.

Автором здійснювалися аналіз літератури, оцінка даних опитування та узагальнення результатів дослідження, написання фрагменту статті.

  1. Миронюк Н.І., Мацюра Н.О. Оцінка фізичного розвитку та його гармонійності у школярів Львівської області, які знаходяться в умовах різного йодного забезпечення // Львівський медичний часопис. – 2006. – Т. 12, № 3-4. – С. 93-97.

Автором самостійно здійснювалися аналіз літератури, підбір та обстеження хворих, інструментальні дослідження, статистична обробка та узагальнення отриманих результатів, написання статті.

  1. Миронюк Н.І., Іванова І., Труш О., Кравченко В.І., Хрупович О.Б., Турчин В.І. Епідеміологічна характеристика йодного дефіциту у дітей Львівської області // Журн. АМН України. – 2007. – Т.13, № 2. – С. 306-318.

Автором здійснювалися аналіз літератури, лабораторні дослідження, статистична обробка та узагальнення результатів дослідження, написання статті.

  1. Миронюк Н.І., Кравченко В.І., Горбачевська І.В. Оцінка йодної забезпеченості новонароджених за результатами скринінгу на тиреотропний гормон у районах Львівської області // Укр. мед. часопис. – 2007. – Т. 3, № 59. – С. 112-115.

Автором самостійно здійснювалися аналіз літератури, підбір та обстеження хворих, аналіз медичної документації, статистична обробка та узагальнення матеріалів, написання статті.

  1. Миронюк Н.І., Кравченко В.І. Оцінка споживання йодованих продуктів та поширеності дефіциту йоду у Західному реґіоні України // Харків: Матеріали третіх Данилевських читань. – 2004. – С. 127-129.

  2. Миронюк Н.І., Кравченко В.І., Турчин В.І. // Вивчення йодної забезпеченості дітей, які проживають на території Львівської області, за даними рандомізованого кластерного дослідження // Ендокринологія. Матеріали VII з`їзду ендокринологів України, Київ, 15-18 травня 2007 р. – Т. 12, додаток. – С. 181.

АНОТАЦІЯ


ч. 1 ч. 2 следующая страница >>
скачать файл

Смотрите также: